Жнива пройшли вдало, незважаючи на поганий закон

Світлана Остапа 29-01-2010

Медіаюристи переконані: закон «Про вибори Президента України» потребує змін, а окремі його норми – більш чіткого тлумачення

25 січня 2010 року в Києві Інститут медіа права за підтримки представництва «Інтерньюз-Нетворк в Україні» провів круглий стіл на тему «Діяльність засобів масової інформації у виборчий період: правове регулювання та практика». Вкотре прозвучав висновок: закон «Про вибори Президента України» потребує змін, а окремі його норми - більш чіткого тлумачення.

Платну телерекламу на виборах заборонити?

Всі учасники заходу були одностайними: суспільство зацікавлене в отриманні об'єктивної та неупередженої інформації про діяльність кандидатів та в можливості зробити усвідомлений вибір. Директор Інституту медіа права Тарас Шевченко, відкриваючи круглий стіл, нагадав присутнім: при внесенні змін до закону «Про вибори Президента України» медійну частину залишили незмінною, і хоча вибори й визнано демократичними, все ж медійна складова спрацювала не належним чином. Зокрема, на його думку, зміни потрібні стосовно таких явищ, як платна реклама, нерівний доступ кандидатів до ЗМІ й замовні матеріали.

«Платну передвиборну агітацію в електронних ЗМІ має бути заборонено», - переконаний Тарас Шевченко.

На підтвердження цієї тези він навів кілька аргументів: агітація і реклама використовують вплив на підсвідомість, трансльовані ними меседжі не є раціональними. Реклама на телебаченні складає величезну частку виборчих бюджетів кандидатів, бо жоден з них не досягне успіху, якщо не витратить більшої частини коштів на телерекламу. Отже, заборона реклами в цьому сегменті сприятиме рівності претендентів на посаду президента. Міжнародний досвід у цьому плані так само є: чимало країн, як-от Англія, Франція, Норвегія, ніколи не мали платної політичної реклами на телебаченні й радіо.

Втім, є тут і контраргументи: якщо заборонити платну передвиборну агітацію, її оплачуватимуть нелегально. «У нас кандидати-лідери й так оплачували, окрім легальної реклами, й новини, й інші програми», - сказав доповідач.

На ці слова народний депутат Юрій Ключковський зауважив, що в проект Виборчого кодексу закладено ідею обмежити платну рекламу по тривалості. «Треба заборонити рекламні ролики тривалістю менше трьох хвилин. Якщо треба буде щось говорити виборцю більше трьох хвилин, це вже буде осмислена, а не емоційна промова», - обґрунтував він своє бачення.

Рівність доступу до ЗМІ: американський досвід

Компромісним, на думку Тараса Шевченка, є американський підхід. США дозволяють платну передвиборну агітацію, але в контексті інших телепрограм діє правило рівних можливостей: якщо теле- чи радіоканал надав ефірний час одному кандидату, то кожен інший кандидат має право на такий самий ефірний час. Це стосується всіх випадків трансляції зображення чи голосу кандидата в будь-яких програмах, окрім новин чи дебатів.

Тобто показ фільму Арнольда Шварценеггера під час виборчого процесу означає, що всі конкуренти цього кандидата мають отримати від каналу аналогічний ефірний час. Таку ж норму теоретично можна побачити й у вітчизняному законі, однак її не хочуть тлумачити як у США. Це питання імплементації.

Норма про рівність можливостей ускладнює життя телеканалів. Вона залишає їм свободу дій у новинах чи дебатах, але в інших програмах (документальні фільми чи інші програми за участі кандидатів) потенційно зменшує кількість інформації про кандидатів. Однак робить умови більш чесними і справедливими. З точки зору виборців немає потреби в максимальній кількості інформації про кандидатів. Для них важливо розібратися в їхніх програмах, побачити політика або дебати.

Проте в Україні є свої нюанси, зауважила юрист НАМ Ольга Большакова. «Було багато закидів до телеканалів щодо рівності кандидатів в ефірі. То зауважу, що дуже багато кандидатів були недосяжними або відмовлялися від участі. Дуже важко це зафіксувати на випадок, якщо ЗМІ доведеться себе захищати в суді. З цією проблемою часто зверталися до нас на гарячу лінію», - зазначила вона.

Тарас Шевченко також запропонував правила, за якими мали б виходити дискусійні програми. «На нашу думку, всі телепрограми мають виходити за правилами дебатів і рівності можливостей: або там є всі кандидати, або таких програм немає», - сказав директор Інститут медіа права.

Агітація чи реклама?

Іншою практичною проблемою стала неузгодженість у законі двох термінів: «передвиборна агітація» і «політична реклама». Здавалося б, якщо телеканал показує щось за гроші кандидата, там має бути позначка «політична реклама». А юристи вважають, що, згідно з законом, можна купити ефірний час для передвиборної агітації, а для цього не передбачено ніякого маркування. Теоретично закон не порушено, хоча глядачів уведено в оману, бо вони не розуміють - це точка зору каналу на кандидата чи самого кандидата?

На думку Шевченка, прийняття парламентом постанови про заборону перевірок ЗМІ під час виборів призвело до того, що Нацрада взагалі перестала перевіряти ТРО й усунулася від вирішення спірних галузевих питань.

Інтим кандидатів не для друку?

Як повідомив адвокат В'ячеслав Якубенко, у день виборів більшість скарг і запитань журналістів стосувалися ст. 28 закону «Про вибори Президента України». В цій статті, зокрема, йдеться: журналісти мають право без особливого дозволу чи запрошення бути присутніми на засіданні виборчої комісії (п. 9). А в п. 11 цієї ж статті написано, що комісія може прийняти вмотивоване рішення про позбавлення журналіста права перебувати на засіданні, якщо він перешкоджає його проведенню.

«Якщо таке рішення приймається, то воно має бути проголосоване всієї комісією і підписане керівництвом. Бо є охочі очистити собі поле від очей зайвих журналістів», - пояснив пан Якубенко.

Також виникали непорозуміння зі ст. 58, згідно з якою громадяни України мають право вести агітацію за або проти кандидата, тимчасом як в інших нормах вказано: журналіст не має права вести таку агітацію. На думку Якубенка, щоб не було суперечностей, в законі треба після слів «має право агітувати за або проти» дописати «окрім випадків, передбачених законом».

Адвокат вважає, що існує колізія щодо невтручання в приватне життя та інформування громадян України про кандидатів у президенти. Посилаючись на норми закону «Про інформацію», він сказав, що при наявності значного суспільного інтересу можна повідомляти навіть інформацію з обмеженим доступом.

Йому опонував Юрій Ключковський, який звинуватив присутніх юристів, що вони в своїй аргументації не використовують норм закону про вибори президента в комплексі. «Щодо біографічних відомостей, то не треба так далеко заходити в закон про інформацію, бо ст. 51 ч. 2 п. 6 говорить, що до ЦВК кандидат подає заяву балотуватися та у зв'язку з цим дає згоду на оприлюднення біографічних відомостей. Таким чином він подає особисту заяву, яка дає право всім публікувати його біографічні відомості», - сказав Юрій Ключковський.

Що переписати в законі?

Любомир Чорній, голова правління Центру громадської експертизи, вважає: по-перше, треба зробити перелік ознак, які дають можливість те чи інше інформаційне повідомлення ідентифікувати як передвиборну агітацію. По-друге, в законі має бути чіткий перелік того, які процеси чи події під час передвиборного процесу можуть (або мають обов'язково) висвітлюватися в ЗМІ на інформаційних засадах.

Юрист ІМІ Роман Головенко розділив усі проблеми, з якими стикнулися ЗМІ на виборах, на дві групи: ті, які вимагають обов'язкового внесення змін до самого закону, і ті, які можна усунути шляхом тлумачення закону «Про вибори Президента України» та інших законів у комплексі.

До першої групи він відніс нечітко прописані поняття «агітація» і «політична реклама». На думку Романа, круглий стіл на телебаченні, в якому експерти обговорюють програми кандидатів у президенти, може бути власною програмою, хоча, згідно з законом, це можна тлумачити як передвиборну агітацію.

Також, на його думку, треба законодавчо розділити використання ЗМІ під час виборчої кампанії і саму діяльність ЗМІ з висвітлення подій в Україні, зокрема висвітлення виборчого процесу. Крім того, необхідно врегулювати питання агітації громадянами і прийняти норму щодо обов'язкової участі кандидатів у теледебатах, чіткіше виписати засади, відповідно до яких комерційні мовники можуть проводити теледебати (як власну програму чи передвиборну агітацію). Причому, якщо закон потрактує такі дебати як власні програми, вимоги до них мають бути жорсткішими, переконаний Роман.

Поки юристи радяться, як вдосконалити законодавство, чергові вибори перетворилися для ЗМІ на вдалі жнива, резюмував Павло Мойсеєв, директор з правових питань МГО «Інтерньюз-Україна». Залишається сподіватися, що гроші, які заробили ТРО, буде витрачено на новий якісний телепродукт.

Фото - www.rian.com.ua

Версія для друку * Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.