Суспільно-цифровий довгобуд у спадок

Отар Довженко 06-03-2010

Головні події місяця на телевізійному ринку та у телепросторі

«Телеконтинуум» триває. Минулого разу ми зупинилися за крок від остаточних результатів президентських виборів, коли ні суспільство, ні телевізійний ринок, природно, ні про що, крім виборів, думати не могли. Тепер країна звикає жити з новим президентом, сторона, що програла, шукає найменш болісні шляхи визнання своєї поразки, переможці ж готуються пожинати плоди. Разом із ними - ті медіа, які під час виборчої кампанії вгадали, на кого робити ставку.

Найбільшим щасливчиком виглядає нині група «Інтер»: новий глава держави відразу включився в її війну з Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, перемога в якій дає шанс на повернення втраченої монополії на ринку, не кажучи вже про безкарність. А номінальний власник каналу Валерій Хорошковський очолив Службу безпеки України, поки що у статусі першого заступника голови - виконувача обов'язків. Не знаю щодо України, але «Інтеру» безпека тепер гарантована. Зі свого боку головний канал групи платить Віктору Януковичу підкреслено шанобливим ставленням, якого українське телебачення не виявляло до влади, напевно, з 2004-го. Він зняв і показав найповнішу версію інавгурації нового президента - трансляція тривала довше, ніж в інших каналів, і здобула рейтинг понад 12% і частку понад 58%. З огляду на те, що пряму трансляцію з засідання Вищого адміністративного суду України, де розглядалася скарга Юлії Тимошенко на ЦВК, заборонили після перших 5 хвилин, інавгурація на «Інтері» стала головним післявиборним шоу. До речі, вибори закінчились, а отже, добігає кінця й прогнозований термін «консультування» інтерівського новинного продакшну російським журналістом Іллею Канавіним. Чи готовий Великий Брат залишити українських підопічних без своїх безцінних «консультацій»?

Політична джинса вивітрилась із новин у лічені дні - в останній тиждень перед виборами її стало в кілька разів менше порівняно з цифрами, які моніторинг «Телекритики» фіксував перед другим туром. Після виборів трапляються лише поодинокі підозрілі матеріали - нагадування про те, що політична ситуація залишається далекою від розв'язання і політики досі намагаються впливати як на громадську думку, так і на думку своїх колег.

Подих вітру змін відчувають усі. Вперше, либонь, із часів глибокого Кучми теленовини почали перериватися рекламою. Причому, як стверджують юристи телеканалу «1+1», у суворій відповідності до європейського законодавства: «Відповідно до частин 2, 5 статті 14 Європейської конвенції про транскордонне телебачення новини, тривалість яких становить 30 хвилин або більше, можуть перериватися рекламою». Глядач, бачте, дуже втомлюється довго дивитися новини й прагне відвести душу під улюблену рекламу. Те, що український закон «Про рекламу», який категорично забороняє переривати новини рекламними блоками, суперечить цій нормі, - напевно, проблема українських законодавців. Однак, не маючи повної впевненості в тому, що така позиція спрацює, «1+1» залишив шлях для відступу: рекламні ролики посеред ТСН демонструються з плашкою «Далі в програмі», щоби в разі чого нацрадівські монітористи мали підстави потрактувати їх як анонс. Якщо ж Нацрада, погодившись із аргументом щодо Європейської конвенції, створить прецедент, ним може скористатися й «Інтер», продовживши на хвилинку-другу свої «Подробности», а також інші канали, роблячи рекламні вставки у своїх недільних підсумкових програмах. Залишається сподіватися, що в жодній міжнародній конвенції не знайдеться статейки, яка дозволяє приховану рекламу в новинах. Адже «хартійний» процес збільшення кількості російської мови в ефірі телеканалів уже також пішов. І не лише в регіонах - наприклад, у «Справжніх лікарях» на «1+1» один із поки що україномовних ведучих заговорить російською.

Про приведення української дійсності до європейського знаменника спробував подбати і вже колишній глава держави Віктор Ющенко. В останні дні своєї каденції він зробив кілька прощальних жестів у бік вітчизняного телепростору.

По-перше, звільнив членів Нацради зі своєї квоти - Ігоря Куруса та Андрія Мирошніченка. По-друге, перепризначив Андрія Мирошніченка, але вже без Ігоря Куруса. З огляду на відмову Ірини Ванникової, яка воліла не скніти в Нацраді, а присвятити себе служінню Ющенкові, звільнене Ігорем Курусом місце посіла екс-керівник Головної служби інформаційної політики Секретаріату президента Лариса Мудрак. Про те, що і чому відбулося далі, «Телекритика» писала досить докладно, тож не повторюватимемося. Янукович дав зрозуміти, що не визнає прощальних подарунків Ющенка своїм людям, однак час для суттєвих змін у складі Нацради ще не настав. Громадськість, утім, уже починає агітувати за свої кандидатури - зокрема, асоціація «Укртелемережа» закликала призначити на посади, що звільняться, народного депутата Олену Бондаренко, луганського кабельника Германа Кудінова та віце-президента ТРК «Україна» Володимира Манжосова. Насправді ж усе досі залежить від того, чи складеться у ВР коаліція й який вона матиме формат, і чим Партії регіонів доведеться розплачуватись із партнерами за участь у ній. Якщо контрольовану ПР більшість буде утворено, ймовірною є ротація не лише президентської, але й парламентської четвірки членів Нацради.

Не менш зворушливо, аніж про майбутнє своїх секретаріатських соратників, Ющенко подбав про два недоношених дітища, яким не щастило бути зігрітими промінням президентської уваги в останні п'ять років: телебачення суспільне і цифрове. На прощання він підписав указ, яким увів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 вересня 2009 року «Про концепцію створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України та хід упровадження цифрового телерадіомовлення». Щоправда, текст рішення, який було введено в дію, зазнав певних змін - начебто не дуже помітних, але насправді вельми важливих. Найбільш загрозливим виглядає вже, здається, остаточне зчеплення у свідомості влади питань створення суспільного та цифрового мовлення. Адже хоча й те, й інше є «чимось про телебачення», насправді це питання дуже різного порядку.

Суспільне мовлення, хоч яке важливе й вічно насущне, але все ж становить нашу внутрішню суспільно-політичну проблему, чи то пак, інвалідність. Зрозуміло, що якщо вже Ющенко з Тимошенко, обтяжені передвиборними обіцянками, очікуваннями громадянського суспільства і Заходу, а певною мірою навіть ідеалами Майдану, не просунулись ані на крок у реальному процесі створення суспільного мовлення, то Янукович із Азаровим і Ганною Герман не зроблять цього й поготів. І мусимо визнати, що в сучасних умовах, коли суспільство абсолютно безпорадне й деморалізоване, готове чекати від нової влади будь-якого волюнтаризму й абсолютно не готове тиснути на неї задля відстоювання своїх прав та інтересів, буде краще поки що помовчати на тему суспільного мовлення. Бо те, що може створити нова влада, навіть якщо й матиме вивіску «суспільне», насправді таким точно не буде. І боротися за перетворення цього гомункула на справжнє суспільне мовлення демократичного зразка, коли на нього нарешті прийде час, буде важче, ніж створювати останнє з нуля - перевірено спробами боротьби за реорганізацію державного телебачення (пухне з голоду, але готове стояти до смерті).

Натомість перехід на цифру - це наша ділянка всесвітньої роботи, завалити яку означає поставити під питання майбутнє телебачення в Україні як такого. А також, про що вже не раз говорилося, незалежність вітчизняного інформаційного простору. Це, звісно, абстракція, яка значно менше цікавить нову владу (стару трохи цікавила в розрізі патріархально-ідеологічному, але тільки так, щоб нічого не робити), аніж шельф Чорного моря, обленерго й титанові заводи. Розуміння проблеми цифри та необхідності докладання зусиль та виділення достатніх коштів на її вчасне вирішення - індикатор здатності можновладців бодай трохи зазирати в майбутнє.

Уряд Тимошенко почав демонструвати активність на цьому фронті в останні дні перед виборами - перший віце-прем'єр презентував проект експериментального цифрового телерадіомовлення, водночас суворо «наїхавши» на Національну раду з приводу її неоднозначного досвіду із розбудови цифрових мультиплексів, зокрема принципу розподілу місць в МХ-4 та співпраці з УЦТМ. Навіть вигадав дотепне порівняння - «цифрове "Росукренерго"». Нацрада сигнал зрозуміла й за кілька тижнів повідомила: за результатами перевірки компаній, які «раптом» виявилися неспроможні вести мовлення в мультиплексі МХ-4, їхні ліцензії готуються анулювати. Раптове прозріння як Кабміну, який усвідомив важливість цифри та неправедність методів, якими вона будувалася дотепер, так і Нацради, яка розгледіла нарешті вісьмох «віртуалів» в МХ-4, на жаль, дещо запізніле - на Грушевського посилено готуються до евакуації, в Нацраді також, імовірно, найближчим часом відбудуться серйозні зміни, після чого впровадженням цифрового мовлення порядкуватимуть зовсім інші люди. Дай Бог, щоб вони розуміли, чим цифрове відрізняється від суспільного...

Добрі новини маємо зі сфери вимірювань телеаудиторії. Компанія TNS Ukraine оголосила про намір вимірювати аудиторію нішевих телеканалів (щоправда, не всіх, а «основних»). Нагадаємо, ще влітку минулого року з цією ж метою було створено Асоціацію нішевих каналів. Однак, як з'ясувалося, TNS береться за цю справу з власної ініціативи, вважаючи, що ця інформація цікава ринку. А тим часом GFK Ukraine, оператор піплметричної панелі, що вимірює телеаудиторію на замовлення Індустріального телевізійного комітету, готується включити в перелік вимірюваних каналів обласні державні телерадіокомпанії. Ці державні канали, що мають солідне покриття й чималу аудиторію в регіонах, з'являться в рейтинговій таблиці GFK у квітні. Здавалося б, новина цілком позитивна - однак аксакали державного телебачення бачать тут підступ, вважаючи, що вимірювачі навмисно підтасовують цифри, відтручуючи національних телезубрів від рекламного пирога. Президент Національної телекомпанії України Василь Ілащук, наприклад, не просто здогадується, а знає - отримав, мовляв, підтвердження від «людей із GFK», - що комерційні мовники оплачують свої рейтинги. Що ж, як канал по суті своїй нішевий, Перший національний має нагоду спробувати дошукатись альтернативної правди в TNS.

Незабаром місяць відвикання від виборів спливе, і в перший вікенд березня на центральних каналах розпочнеться весняний розважальний сезон. Нові проекти поллються на телеглядача у величезній кількості.

На «Інтері» 7 березня о 17.00 розпочнеться «Битва українських міст» - адаптація формату Wipeout компанії Endemol. В першому випуску змагатимуться команди Дніпропетровська, Житомира та Івано-Франківська. Цього самого дня о 9.30 в ефір вийде перший випуск медичного ток-шоу «Школа доктора Комаровського», знятого Film.ua Television на замовлення «Інтера».

На «1+1» 8 березня стартує проект «Міняю жінку» за британським форматом Wife Swap. Програма виходитиме щопонеділка о 20.00. Наступного дня о 20.00 - перший випуск талант-шоу власного виробництва «Суперзірка» з Катериною Кузнєцовою та Юрієм Горбуновим, а о 23.00 - прем'єра американського провокаційного і певною мірою еротичного серіалу Californication. 11 березня о 22.15 в ефір «Плюсів» повернеться «Сеанс із Анатолієм Кашпіровським», 14 березня о 20.15 почнеться показ російського серіалу «Вольф Мессинг».

ТРК «Україна» 6 березня о 20.30 розпочне показ у прямому ефірі другого сезону шоу «Народна зірка» виробництва Star Media. Наступного дня о 17.00 в ефірі «України» стартує шоу «Граєш чи не граєш» із Дмитром Шепелєвим. Програму виробляє польський підрозділ компанії Endemol, якій належить ліцензія.

СТБ розпочне раніше за всіх - ще 4 березня на каналі стартує програма у жанрі докудрами «Містичні історії» з Павлом Костіциним виробництва Film.ua Television. Наступного дня о 20.00 - відкриття другого сезону проекту «Україна має талант!». 7 березня канал починає кастинги шоу X-Factor, яке вестиме Оксана Марченко. Він також упритул зайнявся оновленням «Куй-ТБ», якому повернули пристойну назву QTV (побавились і досить), поміняли логотип і концепцію, і тепер готуються запустити низку популярних і відомих у своєму жанрі американських серіалів, зокрема «Декстер», який заливає ріками крові рекламні паузи на СТБ.

На Новому каналі велика прем'єра лише одна - шоу «Фабрика. Суперфінал» із Машею Єфросиніїною та Андрієм Доманським, що стартує 7 березня о 20.00. У шоу братимуть участь випускники трьох сезонів «Фабрики зірок», із-поміж яких оберуть найкращого фабриканта. Переможця проекту оголосять 30 травня під час прямого ефіру з Палацу спорту.

Тож уже зовсім скоро ми лежатимемо на дивані, перемикатимемо канали з одного талант-шоу на інше й намагатимемося оговтатись від кількамісячного політичного стресу. Про те, що вийде з цього безпрецедентного, як для весняної пори, вибуху нових проектів, які з них підуть добре, а які виявляться менш вдалими, читайте в наступному випуску «Телеконтинууму» на початку квітня.

Ілюстрація - www.resurs.by

Версія для друку * Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.