<?xml version='1.0' encoding='utf-8'?><rss version="2.0" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"><channel><title>Новости Телекритика</title><link>http://www.telekritika.ua</link><description>Новости Телекритика</description><image><url>http://www.telekritika.ua/link.gif</url><title>Новости Телекритика</title><link>http://www.telekritika.ua</link></image><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72085</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 19:34:15 +0300</pubDate><title>Антон Середа вестиме «Офісні ігри» на Новому каналі</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72085</guid><description>
    Зйомки пілоту завершено</description><category>Новини</category><full-text><![CDATA[  Ведучим літнього шоу «Офісні ігри» на Новому каналі затверджено Антона Середу, який веде соціальний проект Нового «Стороннім В». Про це повідомляє сайт Нового каналу.     Під час зйомок пілоту кастинг на роль ведучого проходили чотири претенденти: Антон Довлатов, Дмитро Бурундуков, Гарік Бірча, Антон Середа. Останній впорався з вимогами ведучого найкраще.     Зйомки пілотного випуску вже завершено. Прем'єра проекту вийде на Новому каналі в червні.     За форматом проекту «Офісні ігри», два офіси змагатимуться у виконанні смішних конкурсів. Кастинг учасників триває.     «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72084</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 19:05:01 +0300</pubDate><title>«Контракты» запустили політичний комікс</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72084</guid><description>
    «Ми хочемо, щоб наші читачі тверезо й іронічно оцінювали те, що відбувається в країні»</description><category>Новини</category><full-text><![CDATA[  Тижневик «Контракты» запустив багатосерійний «політкоректний» комікс «Вик Торцой и Черная башня». Перша серія вийшла в друкованій та електронній версіях № 19-20 від 21 травня, йдеться в повідомленні редакції.     Автор сценарію коміксу - колумніст «Контрактов», політичний оглядач Леонід Швець, автор малюнків - незмінний художник видання Ігор Лук'янченко.     Комікс вийде 10-12 серіями і наприкінці року читачі й передплатники зможуть отримати електронний спецвипуск «Контрактов» з усіма серіями коміксу.     «Ми хочемо, щоб наші читачі тверезо й іронічно оцінювали те, що відбувається в країні. Тим паче, що політичний градус із наближенням виборів буде тільки зростати. Давайте не піддаватися на маніпуляції й відповідати на ходи політтехнологів посмішкою, а не шоком. Наші нерви дорожчі», - прокоментувала новий проект головний редактор об'єднаної редакції «Контрактов» Олена Шрамко.     «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72083</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 18:49:35 +0300</pubDate><title>Справу про вбивство Віталія Розвадовського суд розгляне 12 червня</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72083</guid><description>
    22 травня відбулося попереднє засідання</description><category>Новини</category><full-text><![CDATA[12 червня Дарницький районний суд розпочне розгляд справи про вбивство фотографа Віталія Розвадовського. Про це «Телекритиці» повідомила Ольга Сніцарчук, журналістка 5-го каналу, яка була присутня сьогодні, 22 травня, на попередньому засіданні. Адвокат обвинуваченого у вбивстві Ярослава Полушкіна Віктор Чевгуз (він свого часу був захисником міліціонерів, які були причетні до вбивства Георгія Гонгадзе) просив відправити справу на доопрацювання, розповіла пані Сніцарчук. «Один з названих мотивів - неточності в паперах: наприклад, аргументом для дорозслідування Чевгуз називав те, що Віталік втік від трьох нападників (тих самих - які на лавці попереду), і далі на сходовій клітці, на 2-му поверсі, його вже наздогнав Полушкін. "Як труп міг втекти?", - запитував суддю Протасову Віктор Чевгуз. Ще один аргумент - він не знає, від чого захищати Ярослава Полушкіна: йому інкримінують кілька статей. Його клопотання відхилили», - пише Ольга Сніцарчук на своїй сторінці у Facebook. «Телекритиці» поки що не вдалося зв'язатися з адвокатом родини Розвадовських, щоб отримати коментар. Як уже повідомляла «Телекритика», прокуратура скерувала справу до Дарницького районного суду Києва для розгляду її по суті. Прокуратура повідомила офіційну версію обставин вбивства. Обвинуваченими у справі є четверо киян, один з них неповнолітній. Фотокореспондент тижневика «2000» Віталій Розвадовський загинув у ніч з 28 на 29 листопада. Йому завдали численних ножових поранень близько 23:00 у під'їзді будинку, розташованого за адресою Харківське шосе, 168г. Після того, як його доставили у лікарню, він помер від втрати крові. Основною версією слідства був побутовий конфлікт зі знайомим фотографа, 17-річним Ярославом Полушкіним. Відповідно, пан Полушкін є основним підозрюваним у справі. Адвокат обвинуваченого у справі Ярослава Полушкіна Віктор Чевгуз наполягає на тому, що його довіритель не скоював умисного вбивства, а лише оборонявся. Натомість адвокат родичів загиблого Євгеній Солодко переконаний, що вбивство фотографа було сплановане і вчинене з корисливих мотивів. «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72082</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 18:33:17 +0300</pubDate><title>Письменник Анатолій Дімаров відмовився від нагороди Януковича</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72082</guid><description>
    Не може прийняти з рук людей, «які штовхають країну у прірву»</description><category>Новини</category><full-text><![CDATA[Письменник Анатолій Дімаров відмовився від ордена Ярослава Мудрого IV ступеня, яким його нагородив Віктор Янукович. Про це стало відомо із його заяви, розповсюдженої народним депутатом Володимиром Яворівським, пише «Українська правда». «Отже, сьогодні А.Дімаров мені повідомив, що підготував заяву, в якій відмовляється від президентської нагороди», - заявив Яворівський. У своїй заяві пан Дімаров зазначив, що письменник повинен перебувати в опозиції до будь-якої влади, якою б вона не була і сприймати урядову нагороду як спробу його підкупити". «Тим більше не можу прийняти нагороду з рук людей, які штовхають мою країну у прірву», - написав у заяві пан Дімаров.    Нагадаємо, цього року письменниця Леся Воронина й художниця Катерина Штанко відмовилися від книжкової президентської премії «Українська книжка року». Торік від Шевченківської премії відмовився Василь Шкляр, від «Книжки року» відмовилися брати Капранови. «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72081</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 18:26:08 +0300</pubDate><title>«Велика різниця» на «Інтері» взяла частку, нижчу за середню</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72081</guid><description>
    Рейтинг 5,12%, частка 14,27% за 18+, «50 тис.»</description><category>Новини</category><full-text><![CDATA[  18 травня, у п'ятницю, прем'єра «Великої різниці по-українськи» на телеканалі «Інтер» мала рейтинг 5,12%, частку 14,27% за комерційною аудиторією каналу (18+, вибірка «50 тис.»). Тут і далі наведено попередні дані overnight компанії GfK Ukraine.     За вибіркою «Вся Україна» - рейтинг 5,1%, частку 14,93%. Програма вийшла у слоті 20.31-22.26.     Показники прем'єри виявились нижчими за середню частку каналу «Інтер», яка 14-20 травня становила 15,2% за «50 тис.+» та 18,06% за «Всією Україною.     Нагадаємо, з весни 2011 року «Велика різниця по-українськи» виходила на каналі «1+1». До цього проект транслював ICTV. За форматом це шоу гумористичних пародій. Ведучі - Іван Ургант та Олександр Цекало.     Розрахунок показників здійснений для населення віком 18+, вибірки «Вся Україна», «50 тис.+». Дослідження телевізійної аудиторії реалізують GfK Ukraine і «Комунікаційний альянс», дані надані Індустріальним телевізійним комітетом (ІТК). Правовласником ліцензії на софт є ІТК. Детальніше про використані змінні дивіться в глосарії GfK.     «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72080</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 18:23:56 +0300</pubDate><title>«Давай одружимось» на К1 стартує 28 травня</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72080</guid><description>
    Ведуча - Оксана Байрак</description><category>Новини</category><full-text><![CDATA[  Програма «Давай одружимось» виходитиме на К1 із 28 травня. Про це повідомляє прес-служба каналу.     Проект транслюватиметься о 17:00 з понеділка по четвер. Програму й надалі вироблятиме компанія Film.ua, а ведучою залишиться Оксана Байрак.     К1 також продовжує кастинги на участь у шоу. І пропонує всім охочим заповнити анкету на сайті Svadba.film.ua.     Раніше шоу «Давай одружимось» виходило на СТБ і «1+1». СТБ зняв з ефіру «Давай одружимось» у жовтні 2011 року через низькі показники. Ведучою останніх випусків була Ксенія Собчак (до цього програму вела Оксана Байрак). Згодом планувалося, що проект перейде на «Інтер», однак новий менеджмент каналу відмовився від шоу. У грудні минулого року про купівлю «Давай одружимось» оголосив «1+1». Програма з Оксаною Байрак виходила на «1+1» з лютого по травень 2012 року.     «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72079</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 18:00:19 +0300</pubDate><title>Суди підтверджують, що Нацрада не має підстав для невидачі й анулювання ліцензії провайдера</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72079</guid><description>
    Щодо «адаптованих» каналів у судів позиції різні</description><category>Новини</category><full-text><![CDATA[  Судова практика щодо ліцензування провайдерів програмної послуги є досить суперечливою. Одна з причин - суд часом змішує поняття «провайдер» і «мовник» (хоча закон розмежовує їх), застосовуючи до провайдерів норми законодавства, призначені для мовників. До таких висновків дійшов, аналізуючи судову практику, керівний партнер юридичної компанії Jurimex Юрій Крайняк, який представив свою доповідь 22 травня на конференції «Актуальні питання правового регулювання діяльності провайдерів програмної послуги».     Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 19 квітня 2011 року визначив, що законодавством розмежовуються поняття мовника і провайдера програмної послуги, а також ліцензій, на підставі яких здійснюють свою діяльність суб'єкти господарювання.     Але в ухвалі від 21 лютого 2012 року Вищий адміністративний суд України змішав ці поняття: «З положень статті 1 закону випливає, що ліцензіат - це будь-яка особа, яка отримала ліцензію від Нацради, а, відповідно, ліцензіат на підставі статті 27 закону [ліцензія на мовлення] повинен виконувати умови ліцензії, а відповідно до статті 28 [програмна концепція мовлення телерадіоорганізації] - дотримуватися програмної концепції».     Норми щодо ліцензування провайдерів суд тлумачить більш однозначно.     Закон «Про телебачення і радіомовлення» не містить підстав для відмови у видачі ліцензії провайдера, наголосив Юрій Крайняк. Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22 грудня 2011 року визначив, що положення статті 30 закону містять підстави для відмови у видачі іншого дозвільного документу - ліцензії на мовлення. У цій же ухвалі сказано, що Національна рада не вправі відмовляти у видачі ліцензії провайдера, посилаючись на статтю 30 закону.     Єдиною і достатньою підставою для ухвалення рішення про видачу ліцензії провайдера має бути факт подання заявником документів з дотриманням вимог статей 24 і 30 закону «Про телебачення і радіомовлення». «Враховуючи реєстраційний принцип видачі ліцензій провайдера, Національна рада зобов'язана видавати ліцензію провайдера щоразу, коли отримані нею документи відповідають вимогам статей 24, 40 закону», - підкреслив Юрій Крайняк.     Трапляється, коли Національна рада не приймає рішень про відмову, а голосує безрезультативно. При цьому регулятор посилається на свій регламент, який вказує: якщо рішення не набрало достатньої кількості голосів, воно вважається неприйнятим. Суд має іншу думку з цього приводу: неприйняття Нацрадою ніякого рішення суперечить закону, який передбачає, що Нацрада за результатами розгляду заяви приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії відповідно до вимог закону. Про це йдеться в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року.     Анулювання ліцензії, як нагадав Юрій Крайняк, є найсуворішою санкцією Національної ради. Ліцензія провайдера може бути анульована лише за рішенням суду і якщо доведено систематичність порушення законодавства про телебачення і радіомовлення, про авторське право і про захист суспільної моралі. Крім того, звернення до суду по анулювання можливе не раніше того, як до провайдера вживалися санкції у вигляді попереджень або штрафів (ухвала Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2011 року). «Норма закону (щодо анулювання) вичерпна. Жоден інший документ не дає Нацраді права анульовувати ліцензії», - наголосив пан Крайняк. Тобто Нацрада сама собі придумала розширення повноважень, ухвалюючи Положення про порядок видачі ліцензії провайдерів програмної послуги, де передбачені підстави анулювання ліцензії регулятором та умови для звернення до суду по анулювання.     Ухвалення положення про ліцензування провайдерів узагалі не вписується в межі профільного закону, адже ліцензування провайдерів регулюється тільки законом, пояснив Юрій Крайняк. «Однак досить складно регулювати ринок провайдерів, керуючись трьома статтями, які виписані дуже погано. Тому Національна рада натягує норми для мовників на провайдерів», - зауважив юрист.     Що стосується списків так званих «адаптованих» іноземних телеканалів і заборони ретрансляції неадаптованих Юрій Крайняк сказав, що закон не наділяє Національну раду такими повноваженнями. «Ця самодіяльність Нацради не пройшла реєстрацію Мін'юсту, ні з ким не узгоджена та порушує міжнародні зобов'язання України (Конвенцію про транскордонне телебачення)», - зазначив юрист.     Нацрада, наприклад, не має права відмовляти у видачі ліцензії провайдера, якщо до переліку програм входять так звані «неадаптовані». «Недотримання провайдером вимог ч. 2 ст. 42 закону "Про телебачення і радіомовлення" в частині адаптації змісту призначених для ретрансляції програм не є підставою для відмови у видачі ліцензії провайдера», - йдеться в ухвалі Вищого адміністративного суду України.     Одеський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 1 червня 2011 року зазначив, що недосконалість національного законодавства щодо адаптації не дає Нацраді права затверджувати перелік каналів, зміст яких не відповідає вимогам статті 42 закону про телерадіомовлення. Законодавство також не дає регулятору права зобов'язувати провайдерів припиняти ретрансляцію іноземних каналів, зміст яких не відповідає статті 42 закону. У законодавстві відсутні й обмеження щодо кількості каналів, які провайдер може ретранслювати і включати до пакетів додатково, а сам перелік програм може регулюватися тільки угодою між провайдером і абонентам.     Проте остання позиція Вищого адміністративного суду в питанні адаптації каналів суперечить попереднім рішенням судів. В ухвалі від 14 лютого 2012 року ВАСУ визначив, що зобов'язання провайдерів припиняти ретрансляцію «неадаптованих» каналів все ж таки належить до повноважено Нацради, оскільки вона є єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телерадіомовлення, який має наглядові повноваження за дотриманням провайдерами вимог законодавства у цій сфері.     Причина суперечливості рішень суду - недостатня обізнаність судів у проблематиці ринку провайдерів і низька активністю громадських та індустріальних об'єднань з напрацювання єдиної юридичної позиції, резюмував Юрій Крайняк.     За даними річного звіту Національної ради за 2011 рік, регулятор виявив 165 порушень у діяльності провайдерів програмної послуги. Таку інформацію на конференції оприлюднила віце-президент Асоціації правовласників і постачальників контенту Наталія Клітна.     165 порушень можна поділити за такими типами:  - у 76 компаній зафіксовано недотримання умов ліцензії в частині «загальна концепція добору програм для ретрансляції», тобто несвоєчасне переоформлення ліцензії у зв'язку з додаванням каналів або зміною їх переліку;  - у 42 компаній - ретрансляцію так званих «неадаптованих» каналів»;  - у 26 компаній - надання не в повному обсязі універсальної програмної послуги;  - в 11 компаній - відсутність угод на право розповсюдження програм, тобто порушення авторських прав;  - у 10 компаній була відсутня діяльність провайдера.      Найтиповіші порушення провайдерів з точки зору Нацради    Усього за результатами перевірок у 2011 році до 34 провайдерів було застосовано санкцію «оголошення попередження», було одне звернення до суду про анулювання ліцензії ТОВ «Берізка-телесистема» з Харкова, а п'ятьом провайдерам Нацрада нагадала про необхідність приведення діяльності до умов ліцензії.      «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72077</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 16:31:07 +0300</pubDate><title>«Інтер» запустить адаптацію формату з талановитими дітьми</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72077</guid><category>Новини</category><full-text><![CDATA[Телеканал «Інтер» розпочав кастинги на талант-шоу за участю дітей «Народжені сяяти». Про це йдеться на сайті каналу. Як уточнили «Телекритиці» у прес-службі, програма є адаптацією британського формату каналу ITV - Born to Shine. На кастинг запрошують дітей віком від 7 до 14 років, які талановито займаються танцями (канал подає такий перелік стилів: класичний балет, хіп-хоп, фламенко, бальні танці та степ), вокалом (народний та академічний спів) або грають на музичних інструментах (арфа, марімба, саксофон), а також малюють на піску або  демонструють фокуси. Нагадаємо, раніше генеральний продюсер каналу «Інтер» Володимир Зеленський повідомляв про наміри запустити шоу про талановитих дітей. «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/internet-svit/2012-05-22/72076</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 09:30:00 +0300</pubDate><title>«Трансмедіа намертво прив’язує користувачів до брендів»</title><guid>http://www.telekritika.ua/internet-svit/2012-05-22/72076</guid><description>
  &lt;img src=&quot;http://www.telekritika.ua/doc/images/news/72076/i150_ArticleImage_72076.jpg&quot; alt=&quot;&quot; title=&quot;&quot;&gt;  Одна з найбільших трансмедійних спільнот пострадянського простору сформувалася навколо комп’ютерної гри українського виробництва.</description><category>Медіасвіт/Інтернет</category><full-text><![CDATA[Термін «нові медіа» увійшов у повсякденний вжиток і в журналістську практику. Тим не менш, саме явище залишається погано дослідженим і концептуалізованим. Що саме нового в нових медіа, які зміни вони несуть? Про це на міжнародній конференції «Медіа та ідентичність», що відбулася в Українському католицькому університеті у Львові, говорила російська дослідниця популярної культури Web 2.0, нових медіа та ґеймерських субкультур Наталія Соколова.  Останні кілька років про нові медіа говорять дослідники, які працюють у різних дисциплінарних галузях: філософи, соціологи, політологи, журналісти, маркетологи. Принципова відмінність від традиційних медіа, перш за все, пов&rsquo;язана з їхнім інтерактивним характером. Завдяки цифровим технологіям аудиторії стало доступно те, чого не можна було робити раніше &ndash; змінювати текст, створювати власний контент і поширювати його. Як правило, на цьому перелік усіх новацій, привнесених новими медіа, вичерпується. Та медійна революція принесла ще й нову аудиторію, яка перестає виконувати роль тільки споживача і перетворюється на виробника медіапродукту. «Соціально-культурні наслідки такої зміни переростають межі власне медіа, &ndash; каже Наталія Соколова. &ndash; Вислів американського журналіста Дена Ґілмора &ldquo;ми &ndash; медіа&rdquo; найкраще характеризує теперішній стан речей. Фактично розмивається традиційна медійна ієрархія, зокрема руйнується інститут авторського права й експертів». Ці процеси не мають аналогів у минулому, тому не випадково привертають увагу дослідників. Наталія Соколова Чимало сучасних соціальних теорій будуються довкола категорій Web 2.0 і «нових медіа». Причому думки експертів розділилися. Американський публіцист і дослідник сфери мас-медіа Алан Кін, який написав книгу «Культ аматорства», вважає, що інтернет убиває нашу культуру й руйнує еліту. Більш оптимістичні погляди висловлює Генрі Дженкінс, автор бестселера «Партисипаторна культура». На його погляд, інтернет дозволяє масовому користувачу стати фактично співавтором сучасної культури. Австралієць Джон Хартлі каже, що з епохою нових медіа «культура і креативність поширилася на маси». «Сьогодні вже недоречно говорити про інтернет як про віртуальність і втечу від реальності, це просто один із вимірів нашого життя», &ndash; зазначає Наталія Соколова. Нові практики з інтернету переходять у реальний простір і тягнуть за собою великі трансформації в політиці, економіці й культурі, що знаменує принципово новий етап розвитку людства. Таким чином, нові медіа і Web 2.0 стають базою для перетворень, в основі яких &ndash; нове розуміння аудиторії. Одним із таких новітніх явищ є трансмедіа (transmedia storytelling). Формування трансмедійного простору є найважливішою тенденцією сучасного розвитку медіапростору; це зрощення кіно, інтернету й телебачення. «Однак, трансмедійні процеси не варто плутати з гібридизацією жанрів у масовій культурі, коли один контент просувається через різні канали, &ndash; зауважує Наталія Соколова. &ndash; Трансмедіа створюють цілісний тематичний світ. Такий, як світ Гаррі Поттера, адже він не обмежується лише серією книг чи фільмів». На прикладі трансмедіа чітко простежується зміна ролі аудиторії та її взаємин із виробником контенту. Обов&rsquo;язковим елементом трансмедіа є культурні практики споживача, коли останнього максимально залучають до участі в житті бренду та його просуванні. «Найяскравіший приклад цього можна знайти в Україні &ndash; це проект S.T.A.L.K.E.R., що не має аналогів у світі», &ndash; розповіла російська дослідниця. Є базовий текст &ndash; три комп&rsquo;ютерні гри із серії S.T.A.L.K.E.R., продукт створено офіційними виробниками. Навколо нього згуртувалася решта культурних практик споживачів: - літературний вимір &ndash; авторські й аматорські тексти (фан-фікшн, фан-арт, серії коміксів, книги, оповідання); - мультимедійний вимір &ndash; музичні альбоми, сталкерське радіо, контент для мобільних телефонів, модифікації ігор, телесеріал за мотивами гри (цікаво, що сценарій написано однією з фан-груп); - «реальний» вимір &ndash; подорожі в зону відчуження, Сталкер-фест, рольові ігри тощо. Сформовано цілий етос цієї спільноти &ndash; кодекс честі, фольклор, легенди, анекдоти тощо. «Трансмедіа продукують не просто фан-спільноти, а цілі субкультури, або &ndash; за Стенлі Фішем &ndash; інтерпретативні спільноти. Цим живуть мільйони людей, які реально впливають на політику, економічні й культурні процеси», &ndash; каже Наталія Соколова. Трансмедіа виступають водночас як результат діяльності офіційного виробника і споживача. Користувачі самі стають творцями контенту. Люди не помічають, як їх утягують до життя бренду, й у більшості випадків не хочуть від цього звільнятися. Погляди дослідників на це явище поляризовані. На думку Наталії Соколової, слід уникати як «цифрового оптимізму», так і «цифрового песимізму». З одного боку, Web 2.0 і нові медіа несуть демократизацію, даючи масовому користувачеві величезні можливості для самовираження. З іншого, трансмедійні технології прив&rsquo;язують користувачів до брендів «намертво», роблячи її слухняними споживачам і відтворювачами продукту. Наталія Соколова &ndash; доктор філософських наук, керівник магістерської програми «Соціальна аналітика нових медіа та інтернету» Самарського державного університету, викладач Європейського гуманітарного університету (м. Вільнюс), редактор російської версії електронного журналу Digital Icons, автор дослідження «Популярна культура Web 2.0: до питання картографії сучасного медіаландшафту» Фото Любомири Ремажевської]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/notices/2012-05-22/72075</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 13:33:05 +0300</pubDate><title>29 травня - вебінар «Головне про авторське право для редактора»</title><guid>http://www.telekritika.ua/notices/2012-05-22/72075</guid><category>Анонси</category><full-text><![CDATA[Ведуча: Людмила Опришко - медіа-юрист, медіа-тренер, адвокат, медіа-юрист, медіа-тренер. Має  більш ніж  20-річний досвід адвокатської роботи в галузі цивільного,   кримінального, господарського права, і, зокрема, інформаційних спорів,   захисту авторських прав, захисту журналістів/ЗМІ у справах про захист   честі, гідності, ділової репутації, про спростування інформації, захист   приватності, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та інших.Успішно   представляла інтереси журналістів М. Вересня, О.Єльцова в українських   судах, має успішний досвід ведення справ про доступ до інформації.Спільно з юристами Л.Панкратовою та О.Бурмагіним у рамках діяльності ІРРП надає правову допомогу журналістам.У співпраці з Л.Панкратовою виграла справу «Газета "Україна-Центр" проти України» в Європейському суді з прав людини.  Цільова аудиторія: редактори.  Програма вебінару: - визначення, що захищається авторьским правом  - умови виникнення авторського права, чи необхідна реєстрація  - що не захищається авторським правом  - службовий твір, умови застосування,  - цивільно-правова угода щодо передачі авторських прав  - як захистити авторське право, судові прецеденти  Тривалість вебінару: близько 1,5-2 години  Участь у вебінарі безкоштовна. Для участі у вебінарі необхідно: мати комп'ютер (ноутбук) з якісним інтернетом, колонки (навушники).  Реєстрація:для участі у вебінарі необхідно заповнити онлайн-анкету до 28 травня 2012 року (до 14.00 години). ]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72074</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 13:28:47 +0300</pubDate><title>У четвертому сезоні «Світу навиворіт» Дмитро Комаров поїде до Китаю</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72074</guid><category>Новини</category><full-text><![CDATA[Четвертий сезон програми подорожей «1+1» «Світ навиворіт» зніматиметься в Китаї. Про це розповів автор і ведучий проекту Дмитро Комаров «Известиям в Украине». «Наступною країною швидше за все буде Китай. Зараз я вже розробляю маршрут, вирішую організаційні та юридичні моменти. У Китаї є, що подивитися, що показати і чим здивувати», - говорить Дмитро Комаров. Один з наступних епізодів «Світу навиворіт» також буде присвячений експедиції в джунглі Камбоджі, передбачає Комаров. «Світ навиворіт» - програма про подорожі нетуристичними куточками планети. Ведучий, український журналіст і фотограф Дмитро Комаров, знайомиться з рідкісними традиціями та ритуалами країн. Перший сезон проекту стартував у грудні 2010-го, він був присвячений Камбоджі. Другий цикл з'явився в ефірі у вересні 2011-го, він розповідав про Індію. Загалом тоді вийшло 20 серій програми. Третій сезон стартував 21 квітня 2012 і змальовував Африку. «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72078</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 17:10:47 +0300</pubDate><title>Сергій Томіленко став секретарем НСЖУ</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72078</guid><description>
    Донедавна цю посаду обіймав Олег Наливайко</description><category>Новини</category><full-text><![CDATA[  Голова Черкаської обласної організації Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко призначений першим секретарем НСЖУ. Відповідне рішення прийняв пленум спілки на своєму засіданні в Києві, 22 травня, пише «Прочерк».     Кандидатуру Сергія Томіленка вніс на затвердження пленуму новий голова НСЖУ Олег Наливайко, донедавна секретар НСЖУ та президент інформаційного агентства УНІАН. Посада першого секретаря є штатною, передбачена статутом НСЖУ і є відповідником посаді заступника голови спілки.     «Після з'їзду НСЖУ, який відбувся у квітні, розпочинається масштабне реформування нашого - найбільшого в країні - громадського об'єднання журналістів, - коментує своє призначення Сергій Томіленко. - Радий, що колеги вважають, що мій досвід та професійний рівень є гідним тих викликів, які стоять перед НСЖУ. Наша Спілка має зміцнитись організаційно та продовжувати невтомно захищати професійні права журналістів, бути осередком захисту професійних стандартів мас-медіа».     Відповідно до статуту організації те, що Сергій Томіленко обійняв посаду першого секретаря спілки, не заперечує його права і надалі лишатись головою Черкаської обласної організації НСЖУ.     «Як і раніше, я на громадських засадах виконуватиму обов'язки голови обласної організації Спілки журналістів. Разом з однодумцями ми будемо організовувати заходи з популяризації журналістської професії, з вшанування ветеранів. І звичайно, ми захищатимемо права наших колег у випадках їх порушення», - зазначає Сергій Томіленко.     Нагадаємо, на посаду голови спілки кандидатуру Олега Наливайка висунула Черкаська обласна організація НСЖУ.     Довідка:  Сергій Томіленко очолює Черкаську обласну організацію НСЖУ з 2006 року. У 2011-му його переобрано на посаді голови на наступний п'ятирічний термін. Зі створення (1998) та до 2011 року працював головним редактором черкаської обласної комунальної газети «Нова Доба». Є засновником та керівником інтернет-проекту «Прочерк.інфо». Сергію Томіленку 36 років. Має почесне звання «Заслужений журналіст України».     «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72073</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 10:55:18 +0300</pubDate><title>Київський міжнародний телерадіоярмарок-2012 розпочав роботу</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72073</guid><category>Новини</category><full-text><![CDATA[Сегодня, 22 мая 2012 года, в Выставочном центре "КиевЭкспоПлаза" состоялось открытие XVIII Киевской Международной Телерадиоярмарки &ndash; главного бизнес-форума профессионалов медиаиндустрии страны.В этом году участниками выставки стали руководители и специалисты около 1300 компаний и независимые специалисты из 30 стран. Телерадиоярмарка 2012 предлагает вниманию посетителей около 30 семинаров и мастер-классов от ведущих специалистов отрасли."Рынок электронных медиа Украины, вопреки всем экономическим неурядицам, работает и развивается. Ему свойственны быстрое обновление техники и технологий, увеличение предложений контента, усиление конкуренции, развитие законодательства, регулирующего медиаотрасль. Поэтому трехдневная программа Телерадиоярмарки традиционно насещенная", - заявил президент оргкомитета Киевской Международной Телерадиоярмарки Василий Яцура.Свои продукты и технологии в этом году на выставке представляют такие всемирно известные производители, как Canon, Panasonic, Evertz, LiveU, Sony, Rohde&Schwarz и другие; компании-дистрибьюторы MacHouse, Engineer-Service, Komora, Jazz club, Project; телекомпании Deutsche Welle, CNL, Chello Zone, Eurosport, Disney Channel, 24 телеканал новостей и многие другие.  Сегодня также начались Дни 6-ого Телефестиваля "Открой Украину", лауреаты которого будут официально объявлены 24 мая.В первый день работы Телерадиоярмарки-2012 гости и участники могут посетить конференцию "Актуальные вопросы правового регулирования деятельности провайдеров программной услуги", семинар "Презентация нового профессионального оборудования Panasonic", мастер-класс "Иновационные технологии в FM-приемниках новой серии Indium компании Elenos" и другие.  Также на выставке представлена передвижная звукозаписывающая студия от Jazz Club и 18-камерная ПТС на базе автобуса Volvo от Engineer-Service. Организатор Телерадиоярмарки-2012 - компания "Телерадиокурьер".Выставка будет работать на протяжении трех дней до 24 мая включительно.]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72072</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 12:32:56 +0300</pubDate><title>Роман Скрипін займатиметься новим відеорозділом «Української правди»</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72072</guid><description>
    Розділ «УП. Відео» стартує на «Українській правді» 22 травня</description><category>Новини</category><full-text><![CDATA[Інтернет-видання «Українська правда» запускає розділ відеорепортажів «УП. Відео». Про це повідомляє редакція сайту. Розділ стартує 22 травня. Наповненням розділу займатиметься редакція «Української правди», частину контенту забезпечить компанія журналіста Романа Скрипіна «Скрипін продакшн». Авторське відео з місця подій та коментарями відомих журналістів з'являтиметься щодня. Крім цього публікуватимуться резонансні відеоролики інших інформаційних ресурсів.  За словами Романа Скрипіна, в умовах цензури ЗМІ український інтернет зобов'язаний стати майданчиком для людей, які хочуть знати і бачити більше, ніж показують по ТБ. «Люди вже давно не шукають правди у випусках новин загальнонаціональних телеканалів. УП дає не багато новин, але це ті новини, словами яких пишеться історія сучасної України. Тепер тексти нашими спільними стараннями доповняться відеорядом», - говорить він. До цього моменту на сайті існував мультимедійний розділ «Фото-Відео», який складався з  редакційних фоторепортажів, відео журналістів «Української правди» і популярного відео інших ресурсів.  «Щоб зрозуміти суть багатьох новин сьогодні недостатньо прочитати про них або подивитись фото. Тому ми вирішили відкрити повноцінний відеорозділ з власним продуктом - бути у гущі подій і давати більш повну картину того, що сталося», - говорить директор з розвитку інтренет-холдингу «Українська правда» Олексій Федько.  Нагадаємо, раніше Роман Скрипін працював у ранковому шоу Нового каналу «Підйом». Після переформатування проекту Роман Скрипін нібито залишився на каналі працювати над власним проектом, однак ані його подробиць, ані деталей своєї професійної діяльності ведучий не розкривав. «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72071</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 12:28:28 +0300</pubDate><title>«Інтер» покаже фільм Кисельова і Харитонова про англійську королеву</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72071</guid><category>Новини</category><full-text><![CDATA[«Інтер» покаже документальний фільм Дмитра Харитонова та Євгена Кисельова «Невідома королева». Цю інформацію «Телекритики» підтвердили у прес-службі каналу. Стрічка стане першою у документальному циклі «Новітня історія з Євгеном Кисельовим». Виробництво фільму здійснювала компанія «07 продакшн». Режисер Олександр Смірнов. «Невідома королева» - фільм про королеву Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії Єлизавету ІІ, яка цього року відзначає 86 день народження і 60-річчя на троні.  За інформацією прес-служби «Інтера», автори фільму «Невідома королева» - Євген Кисельов та Дмитро Харитонов - розповідають про невідомі факти з життя Єлизавети ІІ і королівської родини: що носить у сумочці королева і яких тварин любить, у скільки обходиться її утримання для платників податків і наскільки розкішна королівська яхта, як королева використовувала телебачення і чому їй вдавалося уникати небезпек. Також у фільмі буде представлено ексклюзивне інтерв'ю подвійного агента секретних служб Олега Гордієвського, якого вдалося знайти авторам фільму за допомогою приватного детектива. Колишній розвідник розповість, чому протягом 20 років відмовлявся приймати орден з рук королеви, а також що сталося, коли королева дізналася, що зберігач її скарбниці - радянський шпигун. «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72070</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 12:17:38 +0300</pubDate><title>УЄФА оприлюднила порядок акредитації журналістів</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72070</guid><description>
    Акредитація на турнір надає право журналістам вільно користуватися громадським транспортом. У разі втрати картки дублікат коштуватиме 1500 грн</description><category>Новини</category><full-text><![CDATA[Акредитацію на матчі чемпіонату Європи з футболу 2012 року журналісти зможуть отримати з 4 червня. Про це повідомляє «Інтерфакс». Акредитацію на турнір (Tournament Pass) видають акредитованим на Євро-2012 журналістам, вона є дійсною для роботи на території обох країн-господарів - Польщі та України.  Акредитацію отримують працівники ЗМІ, які не ведуть телевізійних трансляцій:  журналісти друкованих видань, репортери веб-сайтів, фотографи, фоторедактори фотоагентств, фототехніки. «Загальна акредитація на турнір не надає власнику право на місце глядача на стадіоні та не є ознакою соціального статусу. Її призначенням є надання можливості для виконання своїх функцій і недопущення втручання з боку тих, хто не наділений такими функціями», - зазначено в створеному спеціально для представників ЗМІ Final Tournament Media Guide. Медіа-центри (SMC) стадіонів, в яких можна буде отримати Tournament Pass, відкриють 4 червня в Києві та Варшаві, 6 червня - у Вроцлаві, 7 червня - у Харкові та Львові, 8 червня - у Гданську та Познані, 9 червня - у Донецьку. У дні матчів медіа-центри працюватимуть із 10:00 до 1:00 (за київським часом), якщо гра розпочинається о 19:00, і до 2:00, якщо розпочинається о 21:45. За день до матчу медіа-центри стадіонів працюватимуть до 1:00, а у дні, коли матчі гратимуть в інших містах, - до 00:00. У вільні від ігор дні центри працюють до 20:00, а до початку матчів турніру в тому чи іншому місті - до 18:00. Працівники телевізійних ЗМІ, які не мають прав на трансляції, можуть відвідувати стадіони у рамках заходів для преси за день до матчу. Але в день гри їм буде заборонено прохід на стадіон. За інформацією видання, акредитація на турнір надає право журналістам вільно користуватися громадським транспортом у приймаючих містах Євро-2012 із моменту її отримання до 3 липня 2012 року. Однак це не поширюється на поїздки між містами. У разі втрати або крадіжки акредитації особа зобов'язана повідомити про це до найближчого акредитаційного центру протягом 24 годин, заплатити адміністративний збір у розмірі 150 EUR (еквівалентно 600 польським злотим, якщо повідомлення про те, що сталося, надійшло до акредитаційного центру на території Польщі, або 1500 українським гривням, якщо це сталося в Україні).  SAD (Supplementary Access Device) - це акредитації на події, пов'язані з проведенням на стадіоні конкретного матчу. Їх не можна використовувати без наявності загальної акредитації на турнір. Ці акредитації, якщо вони підтверджені УЄФА, дають змогу журналісту відвідувати передматчеву прес-конференцію за день до матчу, бути присутнім на трибунах стадіону в секторі для ЗМІ під час матчу, відвідувати післяматчеву прес-конференцію та мікст-зону для спілкування з гравцями команд. SAD необхідно забрати з моменту відкриття медіа-центру стадіону в день проведення гри і не пізніше ніж за 60 хвилин до початку матчу. Інакше акредитації тих, що запізнилися, передадуть журналістам із так званого «списку очікування», які звертались, однак з певних причин не отримали SAD. Журналісти, які не забрали свої акредитації на якийсь із матчів один раз, отримають попередження електронною поштою. У разі повторення ситуації буде вислано ще одне попередження та припинено дію отриманого цими журналістами підтвердження про доступ на матч. У медіа-центрах на стадіонах (SMC) журналістам нададуть вільний доступ до інтернету, запропонують їжу та напої. Вони зможуть скористатися принтером, факсом, ксероксом, дивитися трансляції матчів і прес-конференцій. На матчі плей-оф Євро-2012 акредитація проводитиметься через онлайн-портал FAME (media.fame.uefa.com) за такою процедурою: з 17 червня, відразу після завершення матчів третього туру в групі В, можна буде подавати заявку на чвертьфінал 21 червня у Варшаві та 22 червня в Гданську до 13:00 18 червня (за київським часом); з 19 червня, після завершення матчів в «українській» групі D, і до полудня 20 червня можна буде просити про акредитації на чвертьфінальні матчі 23 червня в Донецьку та 24 червня в Києві. Акредитуватися на перший півфінал 27 червня в Донецьку можна з 21 червня, після завершення першого чвертьфіналу у Варшаві, і до 13:00 23 червня. На другий півфінал 28 червня у Варшаві - після завершення «донецького» чвертьфіналу 23 червня і до полудня 25 червня. Акредитація на фінальний матч Євро-2012, який відбудеться 1 липня в Києві, стартує відразу після завершення півфіналу в Донецьку 27 червня і триватиме до 13:00 29 червня (за київським часом). Підтвердження акредитацій на матчі плей-оф представники ЗМІ отримають у день завершення терміну їх подачі о 20:00 за київським часом (19:00 за центральноєвропейським). Видача пропусків SAD відбуватиметься в медіа-центрах стадіонів Євро-2012 у день проведення відповідного матчу. «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/daidzhest/2012-05-22/72069</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 08:08:44 +0300</pubDate><title>Иосиф Пинтус, РБК-Украина: «Если государство не изменит свое отношение к онлайн-бизнесу, то мы просто можем лишиться интернет-экономики»</title><guid>http://www.telekritika.ua/daidzhest/2012-05-22/72069</guid><category>Дайджест</category><full-text><![CDATA[Чем рисковал украинский «РБК» когда отдал эксклюзив на продажу рекламы новому сейлс-хаусу T-Sell? Чего не хватает украинскому интернет-рынку, чтобы сюда направил свои бюджеты крупный рекламодатель? Какова роль государства в развитии современной интернет-экономики в нашей стране? Об этом и многом другом AIN.UA поговорил с генеральным директором «РБК-Украина» Иосифом Пинтусом.   Как повлияет смена российского топ-менеджмента «РБК» на работу украинского офиса?  Никак. «РБК-Украина» - независимая группа. У нас свое финансирование. Мы прибыльны. Из общего у нас лишь бренд информагентства. Путь украинской компании был всегда отличным от российской в силу больших особенностей рынка.   Скоро мы проведем реструктуризацию. Она связана с с запуском новых проектов и объединим их под одним брендом. Мы хотим развести позиционирование информагентства и других проектов нашей группы. «РБК» - все же экономический бренд. А в украинском интернете эта ниша довольно узкая.   О каких проектах и отличиях вы говорите?  Мы запустились в 2006 г. Уже тогда было понятно, что наши рынки разные и восприятие ряда сервисов сильно отличается. Например, у нас совершенно невостребованы экономическая аналитика и материалы про фондовый рынок. Российские популярные сервисы «РБК», такие как, знакомства LovePlanet и видео-хостинг Smotri.com, к слову, один из самых популярных в Рунете, у нас также не пошли.   Расскажите о проектах украинской группы...  Мы хотим быть разноплановыми. Внимательно следим за трендами. Мы считаем, что через 3-4 года на рынке останутся в основном нишевые проекты. Порталы же в силу активного развития социальных сетей будут понемногу умирать. Запускать отдельные массовые сервисы вряд ли целесообразно по той же причине.   Из новых проектов могу привести следующие примеры. Автоглянец Turbo.UA - реакция на автобум в Украине, который никуда не делся. Pusk.UA - инструмент для активно развивающейся электронной коммерции, который оказался очень успешным. Но это было прогнозировано. А вот другой наш проект - журнал для luxury-сегмента LuxPlanet, честно говоря, меня удивил. Я не сильно верил в это направление. Но на его запуске настоял мой коллега Владимир Шульц и благодаря ему он окупился и стал прибыльным в считанные месяцы.   Мы много экспериментируем. Не все, разумеется, выстреливает. Из интересного - мы недавно даже сделали соцсеть рыболовов и планируем запустить женское издание.   Как обстоят дела с информационным агентством?  Особенностью информационного агентства являются его подписчики. В 21 веке это не имеет никакого смысла. Мы изменили свою модель. Мы классическое агентство с открытой лентой, но заработок у нас на рекламе.   Мы работаем как наши основные конкуренты - УНИАН, Interfax, «Украинские новости» и др. Получается, что с одной стороны у нас есть конкуренция за цитируемость и оперативность. С другой - мы должны конкурировать в онлайн за посещаемость и привлечение рекламы.   Получается, что единица контента вам обходится сильно дороже чем традиционному онлайн-СМИ?  Безусловно! Информагентство не может дать вопросительный заголовок. Только фактаж. Наш читатель не должен думать произошло событие или нет. Мы не можем позволить себе пользоваться слухами. Любую информацию мы должны перепроверять. Это другие затраты.   Но модель работает. За полтора года - еще до кризиса - мы вышли на самоокупаемость. В кризис, естественно, вынуждены были оптимизироваться, но остались на плаву. Еще раз подчеркну - нам было тяжело, но по той причине, что мы полностью независимы в финансировании. У нас нет внешних вливаний.   Сколько сейчас работает в компании?  Примерно 75 человек. Из них в информагентстве - 45.   Насколько вы независимы от российского «РБК» в плане рекламы? Продаете ли вы их украинский трафик?  Нет. Все наши доходы от украинский проектов. У нас есть лишь несколько клиентов, которые хотят такую услугу. Но это единичные случаи. Трафик российского «РБК» очень дорогой. У россиян есть особенность - они не будут из-за нашего рынка что-то менять у себя в работе и подстраиваться под нас.   Вы говорите, что трафик российских проектов дорогой. Но на рынке есть совершенно обратные примеры. И ряд украинских игроков даже открыто заявляет о демпинге...  Мы говорим о крупной российском портале. С чего ему вдруг подстраиваться под украинский рынок? Он его просто не видит. Это мы должны подстраиваться под него. Мы колоссально меньше.   Их маркетинговые приемы переносятся сюда. И не важно нравится это рынку или нет. У всех разные возможности. У одних людей есть возможность ходить в джинсах Lee Cooper, у других - в Dolce Gabbana, у третьих - в Brioni. Так и в Интернете. Не может каждый подстраиваться друг под друга. Не бывает так.   Они вышли сюда со своим продуктом. Если это интересно рекламодателю - он им воспользуется. Нет - так и будет. Говорить «правильно это или нет» - абсурдно.   Кстати, продавец этой рекламы - сейлс-хаус T-Sell - также продает рекламу и на «РБК». У них эксклюзив?  T-Sell не имеет никакого эксклюзива на украинский трафик росийского «РБК». Более того - они вообще его не продают. Они продают украинскую группу. Тут у них эксклюзив. Да.   А как ваша компания, довольно крупная по украинским меркам, внезапно доверилась и отдала эксклюзив на основной источник доходов новому игроку на рынке? Риски ведь огромные...  Это тот момент, когда все основано на доверии. У меня дружеские отношения с Александром Тисменецким (директор T-Sell - прим. AIN.UA). Мы давно хотели сотрудничать. И когда он был в KP Media и когда был в «Яндексе».   И вот я хорошо помню этот день. Саша позвал меня смотреть футбол. Во время матча поделился идеей создания сейлс-хауса. Потом пришел с предложением. Оно показалось интересным. Поскольку я ему доверяю - открыл свою доходную часть. Начали работать. Конечно, сомнения были. Боялся, что не получится. Тем более на рынке тогда было много шороха и всяких глупостей.   Но сейчас, спустя время, я четко понимаю, что T-Sell это тот проект, которому нужно было появится давно. Я всегда говорил, что рынок наш повзрослеет в деньгах только тогда, когда он станет упорядоченным. Когда станут понятны правила игры для рекламодателя. Когда он не будет переживать за свои бюджеты.   Раньше у вас был свой отдел продаж?  Он и сейчас есть. Это отдел прямых продаж. Это средний и малый бизнес. T-Sell же обладает эксклюзивом на работу с агентствами.   Кстати, мы были одними из первопроходцев, кто запустил отдел прямых продаж. Нам говорили, что там нет денег, копейки и сплошной ужас. Сегодня же на него приходится около 40% всего дохода. Я очень доволен его работой.   Как вы считаете, он и дальше будет расти?  В абсолютных числах - несомненно. В процентах - зависит от того, насколько рекламодатели, которые работают с агентствами, развернут свои бюджеты в сторону интернета. Если это произойдет - рынок взорвется и, конечно, отделу прямых продаж будет намного сложнее.   А что сегодня тормозит развитие рынка интернет-рекламы?  Раньше нам не хватало охвата - теперь он есть. Думаю, что уже, на самом деле, все есть. В течение двух лет рекламодатель пойдет в Интернет. Причем не поступательно, а большим скачком. Обычная эволюция рынка.   Не считаете ли вы, что некоторые агентства и посредники, работающие не очень квалифицированно, мешают рекламодателю принять это решение уже сейчас?  Смотря какие агентства. Если брать во внимание игроков, которые работают с транснациональными корпорациями и крупнейшими брендами, то, думаю, сегодня они не могут неэффективно провести свою рекламную кампанию. И мы это замечаем по себе - как только небольшие сбои или недокрутки, то сразу все «становятся на дыбы». Сейчас контроль серьезный.   Крупнейшие игроки работают на завтрашний день. Им рекламодатель не позволяет работать по другому, по непонятным правилам.   Но рынок небольшой. Каждый пытается урвать свой кусок. Всегда есть или новые компании выскочки, или игроки второго эшелона для которых есть задача сейчас как можно большой собрать, а потом хоть трава не расти. Помните ситуацию с агентством «Эхо», которое в итоге закрылось и осталось должно всем деньги?   А что касается государства?  Государству нужно проявить либерализацию по отношению к интернет-экономике. Мы видим много проектов, которые уходят из Украины. Я уж не говорю о стартапах, которые ищут инвесторов сразу далеко не здесь.   Я пока верю, что все, что происходит, не является системной политикой. Тем более, что любой наезд на интернет-бизес вызывает просто нереальный резонанс, который никому не нужен.   Но если государство не изменит свое странное отношение к онлайн-бизнесу, то мы просто можем лишиться интернет-экономики. Если интернет в стране развивается, то это государство 21-го века, если зажимается - страна откатывается далеко назад.     Артур Оруджалиев, ain.uaФото - ain.ua ]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/daidzhest/2012-05-22/72068</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 08:06:08 +0300</pubDate><title>Дмитрий Лисицкий «1+1» о диджитализации ТВ за голливудскими горами и не только</title><guid>http://www.telekritika.ua/daidzhest/2012-05-22/72068</guid><category>Дайджест</category><full-text><![CDATA[Коммерческий директор группы компаний  1+1 Дмитрий Лисицкий  недавно побывал на  конференции Digital Hollywood,  где обсуждались перспективы развития новых медиа и способы их  монетизации. В интервью MMR Дмитрий рассказал о производстве  телевизионного контента для интернет-трансляции.   Дмитрий, после посещения Digital Hollywood  нашли для себя ответ на вопрос, какие именно направления в области  интернет-маркетинга и медиа будут через несколько лет активно  развиваться у нас?  Думаю, что американский рынок и наш  развиваются параллельно, просто у нас масштаб не такой и возможностей  для диджитал-бума не так много пока. Все новые медиа в Украине тоже  есть, но они в зачаточном состоянии. В США практически каждый нишевый  интернет-проект может быть рентабельным, у нас же, даже традиционное ТВ  не может позволить себе эту роскошь. Поэтому американский рынок -  идеальная площадка для отработки форматов и бизнес-моделей, которые  будут работать и у нас. Например, мобильное видео. В Америке этот канал  дистрибуции телевидение активно использует. Сейчас серьезно обсуждают,  как монетизировать этот ресурс. И тут нужно учесть несколько моментов.  Пока что все соглашаются, что преролы - самый оптимальный источник  дохода. Но нужно понимать, что аудитория, которая смотрит видео через  мобильные устройства, интернет, совершенно по другому себя ведет, нежели  телезритель.   Все должно быть коротко, ярко и интерактивно?  Да. Зритель, который смотрит программу в  интернете, не будет, во-первых, долго смотреть одно двухчасовое шоу.  Интернет подразумевает интерактивность, и пользователи привыкли, что  помимо потребления контента, они получают возможность выражать свое  мнение, обмениваться им с друзьями или даже участвовать в шоу. Поэтому  тут следует тщательно подумать, что можно предложить зрителю в качестве  альтернативы.   На конференции продюсеры американского  Х-фактора рассказывали, как они делали диджитал версию. У них есть  диджитал-продюсер, который полностью руководил всем, что происходило в  прямом эфире в онлайн. И там оказалось много нюансов. Так, аудитория,  которая смотрит шоу в Интернете - это не пассивный зритель, они хотят не  только смотреть двухчасовые шоу, но и что-то делать параллельно. Так  что, если им надоедало смотреть выступление участников Х-фактора, они  могли заглянуть в закулисье и узнать, что там происходит. Кроме того,  цифровой формат позволял поддерживать интерактивную связь со зрителем:  они могли писать прямо во время шоу в Твиттер, в форум и голосовать за  участников по ходу дела.   Разумеется, нужны и другие рекламные  форматы - в интернете никто не будет терпеть 12-минутный рекламный блок.  Во время конференции звучало много критики в отношении 30-секундных  прероллов. Только тяжело подчас убедить рекламодателя, который привык к  30 секундным рекламным роликам, что нужно менять формат.   Очевидно, что это приведет к удешевлению рекламных размещений?  Но при этом привлечет большое количество  новых рекламодателей среднего достатка, для которых дорого размещаться  на телевидении, но они вполне могут позволить себе такую маркетинговую  роскошь в тех же телевизионных проектах, которые транслируются через  Интернет. Барьер входа резко снизится. На телевидении рекламный бюджет  менее 500 тыс. грн. всерьез не воспринимается. А в Интернете это может  обойтись и двухстами гривнами.   Каковы перспективы развития новых медиа на украинском рынке? Я бы рассматривал интернет-телевидение  как один из каналов дистрибуции телевизионного контента, который должен  развиваться параллельно с традиционными медиа. В Америке никто от  телевизора не отказывался. Более того, по последними исследованиям,  телевидение растет вместе с Интернетом. Так что полностью в Интернет  телевидение не уйдет. Зрительская аудитория, которая смотрит телевизор,  увеличивается в разы ближе к вечеру. Поскольку очень многие хотят  вечером прийти домой и отдохнуть перед большим экраном, а не лэптопом.  Хотя, понятно, есть аудитория, которая и вечера проводит в Интернете.  Другое дело, что пока у нас не такое масштабное покрытие, как в Америке.  Например, у них везде есть уже 4G. У нас же не во всех регионах  Интернет есть. Да и качество связи оставляет желать лучшего. Поэтому я  бы сейчас осторожничал и не торопился уходить в диджитал с головой. Если  запустить что-то новое слишком рано, не подготовив для этого  качественную техническую платформу, то можно не вернуть инвестиции. С  другой стороны, у нас русскоязычная страна и если к нам через Интернет  придет телевизионный контент из России, то он сразу же может занять  лидирующее положение в этой нише. Ведь для интернет-трансляции не нужно  покупать лицензии на вещание. Так что в любом случае уже сейчас стоит  задуматься над возможностью делать цифровой вариант каких-то отдельных  телевизионных проектов.   После конференции появились ли какие-то задумки? Не скажу (смеется). Однозначно, будем что-то делать в Интернете.                       Елена Курячая, mmr.uaФото - mmr.ua]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/daidzhest/2012-05-22/72067</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 08:01:19 +0300</pubDate><title>Наскільки виправдане рафіноване моралізаторство фундаторів ініціативи «Перше грудня»</title><guid>http://www.telekritika.ua/daidzhest/2012-05-22/72067</guid><category>Дайджест</category><full-text><![CDATA[     	Минуло вже майже  півтора місяця з дня проведення загальнонаціонального круглого столу,  організованого рухом ініціатива «Перше грудня». В даний час закінчується  узгодження його резолютивних документів. Їх аналіз показує, що їхнім  центральним лейтмотивом стали заклики до інтелігенції відродити  моральність у суспільстві, об'єднати на цій основі зусилля соціально  активних громадян для духовного пробудження народу, своїм прикладом  навчити політиків служити простим людям. Але після ознайомлення із  узагальнюючої резолюцією круглого столу, яка займає півтори сторінки,  відразу ж виникає кілька застережень.    Церква і мораль   Ініціатива «Перше грудня» виникла у відповідь на спільне звернення  християнських ієрархів усіх трьох українських конфесій. Питається: що  змусило їх вийти за рамки їхніх пастирських промислів у своїх церквах і  звернутися із закликами відродити моральність «в миру»? Адже головне  завдання священнослужителів інша. А саме, залучення людей до віри в  Бога. І воно саме по собі повинно приводити людей до дотримання  моральних заповідей Нового заповіту.   Це тим більше дивно, що християнська релігія має тисячолітній досвід  об'єднання людей у храмах, в яких вони, співпереживаючи страждання  Ісуса, усвідомлюючи власну недосконалість, вчилися прощати і таким чином  зберігали єдність, розділеного на бідних і багатих, суспільства.   Але річ у тім, що сьогодні християнська мораль і співчуття вже не можуть  консолідувати наше суспільство, яке інтегрується шляхом подолання  конфліктів між індивідуумом і державою. Мораль, нав'язуючи універсальний  код відмінності добра від зла, сама при цьому виключається з оцінки з  точки зору цієї відмінності.   Це самотабуювання моралі стає явним в силу нескореного прагнення до  істини. Як казав Ніцше, християнська мораль руйнується правдивістю. Він,  таким чином, намагався зламати її самовпевненість, і те, що називають  імморалізмом Ніцше, на ділі виявляється спробою знайти нову форму  моралі, в якій би було місце різноманіттю моралей, наявних у різних  культурах, товариствах і навіть у різних індивідуумів. Але в цьому  випадку мораль може оцінюватися не тільки як хороша, але і як погана,  якщо вона не збігається з прийнятою мною відмінністю добра від зла. Саме  так стає можливим дистанціюватися від моралі і знайти по відношенню до  неї якусь перспективу.   Але дистанціюватися від моралі і перетворити її на предмет об'єктивного  дослідження, «вільного від ціннісних суджень», не так-то просто. Таке  завдання ставив ще Макс Вебер. Він слідом за Ніцше вважав її надзвичайно  «інфекційною» і вважав, що нею потрібно користуватися в рукавичках.  Однак створити такі стерильні інструменти досі ще нікому не вдавалося. У  кожному разі, у складі будь-яких людських творів, чи то наукові теорії,  чи то правові норми, ми неминуче натрапимо на віддання переваги тій чи  іншій моралі.   Мораль як засіб перетворення суспільства   Але з'ясування причин, із яких наші християнські ієрархи вирішили вийти  за рамки своїх церковних проповідей Новозавітських істин «у світ», не  пояснює, чому фундатори ініціативи «Перше грудня» обрали дискурс про  моральні проблеми українського суспільства та ролі інтелігенції в його  моральному оздоровленні як головний інструмент змінити дійсність, що  склалася в Україні. Виникає питання: наскільки він практичний і  ефективний для цього? Адже на перший погляд абстрактне моралізаторство  здатне лише відвернути наших громадян від раціональних форм боротьби за  свої соціально-політичні та економічні права і свободи.   Але це не так. Колись відомий західний філософ Людвіг Вітгенштейн  сказав, що книги з етики подібні вибуху бомби, бо вони знищують інші  книги. Співзвучні цій думці і релігійно-моральні твори Льва Толстого,  який засуджував письменників і вчених за те, що їх заняття не сприяють  перемозі добра над злом. Постає запитання, як же тоді гармонізуються у  процесі розвитку суспільства руйнівна і конструктивна функції моралі.   У різні історичні періоди і в різних культурах люди дотримувалися різних  норм моралі. Проте вони завжди знаходили форми і способи залишатися  доброчесними, чесними і порядними. При цьому не можна не відзначити, що  абсолютні системи, чи то християнська мораль, чи то англійський  лібералізм, насправді діють серед своїх і припускають виключення  стосовно чужих.   У сучасному ж мультикультурному та соціально різнорідному суспільстві  мораль виступає джерелом протесту одних соціальних груп людей проти дій  інших. Тому вона сприяє не стільки реалістичному вирішенню проблем,  скільки висловом невдоволення. Причиною цього є те, що мораль судить  світ, виходячи не з того, який він є, а з того, яким він має бути.   Плюси і мінуси моралізаторства ініціативи «Першого грудня»   Мораль як соціально-культурний феномен виступає найбільш авторитетною і  справедливою інстанцією, яка оцінює будь-які події. І разом з тим саме  вона у своїй однозначності виявляється настільки нетерпимою, що  породжує, як у Достоєвського, критику не тільки людини, але й Бога.  Більш того, як свідчить той же приклад Лютера і його сподвижників,  заклики до морального очищення церкви привели не тільки до реформації  останньої, а й усього середньовічного суспільства.   Але будь-яке революційне перетворення суспільства найчастіше  супроводжується соціальними катаклізмами, кров'ю і великими жертвами  людей. Модератори ініціативи «Першого грудня», звичайно ж, виступають за  ненасильницький, цивілізований шлях змін в Україні. Але виникає  питання: як зробити моральний дискурс, з одного боку, гарантовано  безпечним для суспільства, а з іншого, практично ефективним з точки зору  поставленої мети?   Колись молодий Гегель мріяв доповнити систему морального права  християнською любов'ю, яка передбачає каяття з боку злочинця і прощення з  боку потерпілого. Але як свідчить історія, така модель примирення і  морального визнання була з самого спочатку утопічна. Сам Гегель у  зрілому періоді своєї творчості будує моральну модель функціонування  суспільства більш тверезо. Він розглядав панівні серед людей моральні  норми як якісь попередні форми, які знімаються в абсолютному пізнанні.  Примирює і об'єднує тільки розум і тільки на основі ідей, а не любов і  віра, які легко переходять у фанатичну ненависть.   Коли зусилля «моральних авторитетів» виявляться продуктивними   Розглядаючи історію суспільства, яка, як вважають  психологи-еволюціоністи, ніби повторюється в розвитку кожного індивіда,  можна виділити кілька стратегій «збирання» суспільного тіла. Але при  цьому очевидно, що єдність, яка ґрунтується на дружбі вільних громадян  Афін, єдність віруючих, заснована на співчутті, або єдність смаку і  ввічливості публіки - все це давно минулі способи реалізації духовної  єдності. Автономні індивіди, які прагнуть успіху, постійно створюють  конфлікти, і незрозуміло, яким чином існує суспільство, атмосферу якого  наповнює ворожість.   Сьогодні нормативна етика стає вже недостатньою для об'єднання  суспільства на принципах високої моралі. Мова повинна йти про такий собі  ринок визнання, коли воно здійснюється не на основі обов'язків або  любові, а на основі «вартісної» оцінки акту визнання, яке уподібнюється  товару. Але той, хто грає в гру визнання іншого, сильно ризикує, бо  велика ймовірність, що той зовсім не відповість взаємним визнанням.  Звідси моральна поведінка сучасної людини спирається не на абсолютні  норми, а реалізується як така стратегія, в якій вирішальним виявляється  вибір між «вигідно» або «невигідно». Мораль виявляється ніби блукаючою,  спонтанною і сингулярною, що вільно виникає в одних випадках і зникає в  інших. Саме ця обставина робить етичну рефлексію моралі практично  актуальною.   Що може дати ініціатива «Перше грудня» українському «креативному класу»?   Чим практично можуть допомогти «креативному класу» в його революційній  місії з перетворення українського суспільства учасники ініціативи «Перше  грудня»? Звичайно ж, не абстрактним моралізаторством на круглих столах,  не виявленням на них гострих проблем, що хвилюють пересічних українців.  Вони і так щотижня обговорюються на численних телевізійних ток-шоу.  Потрібна публічна оцінка нашими «моральними авторитетами» найбільш  резонансних аморальних дій з боку представників влади та олігархічного  капіталу - таких, як крадіжка «Межигір'я» і задоволення Президентом  своїх панських потреб за державний рахунок, зловживань службовим  становищем міністрів-капіталістів, керівників облдержадміністрацій та  інших вищих чиновників, грабіжницької приватизації державних активів, і  ще багато подібного.   Це потрібно не для того, щоб пробудити совість наших можновладців, що є  абсолютно безнадійним заняттям. А для того, щоб на основі моральних  оцінок даних вчинків сформувати публічну моральну платформу і закликати  її підписати всім опозиційним партіям і кандидатам в депутати по  мажоритарних округах. Це має стати: своєрідним суспільним договором із  політичними силами і конкретними громадськими активістами, які завтра  можуть зайняти високі посади у владі; їх моральними зобов'язаннями перед  народом.   Володимир Ларцев - доктор філософських наук   Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода«Радіо свобода»Фото - «Радіо свобода»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72066</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 12:00:06 +0300</pubDate><title>Польська телекомпанія TVP розпочне мовлення в HD-форматі</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72066</guid><description>
    Старт трансляції програм у високій якості на Telewizja Polska відбудеться вже 1-го червня.</description><category>Новини</category><full-text><![CDATA[Суспільна  телекомпанія TVP анонсує свій перехід на мовлення в HD-форматі вже  другий рік. Так, це планувалося ще у жовтні 2011 року. Однак тільки  зараз компанія змогла реалізувати цю ідею.   Проблеми зі зміною формату полягали у тому, що суспільне ТБ в Польщі  працює на базі кабельного телебачення. А комплексне його функціонування  може забезпечуватися лише за наявності розвиненої інфраструктури для  передачі сигналу.   TVP транслюватиме програми в HD-форматі лише на своїх найпопулярніших  каналах TVP1 та TVP2. Зі зміною формату мовлення, ці канали збираються  перейменувати на MUX-1 та MUX-2, відповідно.   Старт НD-мовлення в країні приурочується до 49-го Фестивалю польської  музики, який традиційно пройде в місті Ополе. А згодом глядачі зможуть  подивитися у високій якості матчі Євро-2012 та Олімпійські ігри, що  цього року проходитимуть у Лондоні.      Передбачається, що в червні глядачами нового каналу MUX-1 стане близько 90% аудиторії Telewizja Polska.   Джерело: Broadband TV News ]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/profesiya/2012-05-22/72063</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 09:00:56 +0300</pubDate><title>Як загорнути сталий розвиток у медійну упаковку</title><guid>http://www.telekritika.ua/profesiya/2012-05-22/72063</guid><description>
  &lt;img src=&quot;http://www.telekritika.ua/doc/images/news/72063/i150_ArticleImage_72063.jpg&quot; alt=&quot;&quot; title=&quot;&quot;&gt;  Щоб аудиторія зацікавилася темою сталого розвитку, фахівці радять журналістам шукати позитивні приклади на локальному рівні.</description><category>Професійна підготовка</category><full-text><![CDATA[У червні 2012-го року в Ріо-де-Жанейро відбудеться Конференція ООН з питань сталого розвитку &ndash; «Ріо+20». Це одна з наймасштабніших подій десятиріччя, в якій візьмуть участь світові лідери, представники бізнесу, міждержавних та неурядових організацій. На конференції підбиватимуть підсумки докладених зусиль у напрямку сталого розвитку людства (які було здійснено з часу історичного «Саміту Землі» 1992 року), а також обговорять концепцію подальших дій. Хоча до події лишається менше місяця, в українських ЗМІ рідко трапляється інформація як про «Ріо+20», так і про сталий розвиток загалом. Перш за все тому, що для української громадськості, в тому числі для журналістів, це поняття звучить надто глобально й далеко: мовляв, у «світових лідерів» свої події, а в нас тут &ndash; свої. Однак тема не така вже й космічна для українця, особливо для журналістів. Адже саме вони мають знаходити точки дотику між світовими ініціативами та локальними проблемами. Цій темі було присвячено семінар «Синергія влади, бізнесу, суспільства і медіа напередодні Ріо +20» (серед організаторів &ndash; представництво ООН в Україні та МГО «Інтерньюз Україна»).  «Сталий розвиток &ndash; це не лише екологія» Непопулярність теми сталого розвитку пов&rsquo;язана з тим, що частина журналістів узагалі не чули такого поняття, а хто чув, не розуміє цілком його значення &ndash; так вважає Сергій Волков, старший програмний менеджер ПРООН в Україні. Варто сказати, що проблеми дефініцій починаються з перекладу англійського вислову &ndash; «sustainable development». Ані російський («устойчивый»), ані український варіанти перекладу не передають повністю його змісту. Отже, в першу чергу, це такий розвиток, який може продовжуватися, життєздатний, не екстенсивний. «Слід розуміти, що сталий розвиток &ndash; це не лише екологія. Це забезпечення засобів для існування суспільства і рівномірний розвиток трьох компонентів &ndash; соціуму, економіки і в тому числі довкілля», &ndash; зазначив Сергій Волков.   Найпростіше визначення сталого розвитку прозвучало в доповіді Комісії Брундтланда (Всесвітня комісія з навколишнього середовища і розвитку) 1987 року: «Це розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління, не позбавляючи при цьому майбутні покоління можливостей задовольнити свої власні потреби». Можна сказати, що це протилежність відомому вислову «після нас &ndash; хоч потоп». Сьогодні у світі живе вже 7 мільярдів людей, а до 2050 року прогнозується 9 мільярдів &ndash; якщо суспільство використовуватиме ресурси так, як нині, &ndash; їх на всіх не вистачить. Рікарда Рігер, директор представництва ПРООН в Україні, зауважила, що, як і в усьому світі, в Україні існують проблеми, яким буде присвячено «Ріо+20». Деякі з них особливо гострі, зокрема: українська економіка є однією з найбільш неефективних у світі; занепад сільського господарства (в тому числі деградація ґрунтів); збільшення промислових відходів; недостатня кількість якісної питної води; зменшення біологічного різноманіття; соціальні проблеми: збільшення розриву між бідними й багатими, 40% домашніх господарств в Україні страждають від поганих соціальних умов, брак робочих місць тощо. Рікарда Рігер переконана, що медіа належить мало не ключова роль у вирішенні цих питань: «Щоб люди приймали рішення, необхідно ініціювати обговорення. А саме ЗМІ ставлять тему на порядок денний. Журналісти мають не тільки повідомити про статистику, але й пропонувати можливі рішення».  «Зелені» подорожі CNN International Якщо в теорії все виглядає цілком логічно і зрозуміло, то на журналістській практиці не все так однозначно. Оскільки у випусках новин чи в газетах подібним темам доводиться конкурувати з гарячими новинами політичного життя або надзвичайними подіями. Як загорнути сталий розвиток у медійну упаковку, розповідала Дебора Ріверс, провідний продюсер телекомпанії CNN International. Вона працювала лінійним продюсером більшості програм телеканалу, серед яких серія програм «Шлях до Ріо: подорож зеленими містами».  «Сталий розвиток &ndash; це, звісно, важлива і серйозна тема, однак вона виглядає нудною для аудиторії, &ndash; сказала Дебора. &ndash; Тому, розпочинаючи серію сюжетів, ми вирішили змінити кут зору: не повчати, не казати глядачам &ldquo;ви цього не робите&rdquo;, а показати, як роблять інші. Тобто, сконцентрувалися на позитивних прикладах, на тому, що вже створюють окремі спільноти в різних містах». Дебора Ріверс (по центру), Рікарда Рігер, модерує Євген Федченко Команди журналістів вирушили в Китай, Індію, ОАЕ, Туреччину, Мексику та інші країни. Основне завдання &ndash; розповісти про місцеві проекти «екологізації економіки». Наприклад, «зелені» ініціативи в Делі або плантації чаю в Дарджелінгу, де використовують відновлювальну гідроелектричну енергію. При цьому в сюжетах немає деталізованої історії. Тобто журналісти, звісно, спілкуються з експертами й науковцями, але надто не заглиблюються у технічний чи промисловий процес, бо це може бути нудним для глядача. За словами Дебори, в програмах намагалися тримати баланс між інформуванням і розважанням, головна мета &ndash; привернути увагу до теми, зацікавити. Крім того, оскільки сюжети СNN розраховані на дуже широку міжнародну аудиторію, вони мають бути простими для розуміння &ndash; простими, проте не примітивними. Велика увага приділяється творчій якості, креативним підходам у роботі журналістів, яскравій картинці. «У міжнародному форматі ми змушені узагальнювати багато речей. А порушуючи теми сталого розвитку на місцевому рівні, в тому числі в Україні, ви можете глибше проникати в суть, показувати контекст, робити не лише опис, але й пояснювати причини, наслідки», &ndash; порадила Дебора.  Гірські пральні машини і сироварні Такий самий підхід &ndash; акцент на конкретних прикладах і висвітлення локальних ініціатив &ndash; рекомендують українські фахівці. Тамара Малькова, директор інформаційного центру «Зелене досьє», вважає, що журналістам не треба далеко ходити, аби знайти приклади сталого розвитку в Україні. Можна звернутися до найбільш традиційної сфери &ndash; українського села. «Ми проводили кілька проектів і збирали оптимістичні історії ведення сільського господарства у Карпатах, &ndash; розповіла Тамара Малькова. &ndash; І виявилося, що у звичайного селянина є це відчуття, природна здатність жити так, щоб самому гроші заробити, природу зберегти, і дітям залишити, що споживати. Вони не знають, що це називається &ldquo;сталий розвиток&rdquo;, але вони так живуть». Серед проектів «Зеленого Досьє» &ndash; місцева газета «Думка», де розповідається про відновлення традиційного сільського господарства у Карпатах (наприклад, про валило &ndash; традиційну гірську пральну машину в селі Город; чи про власну сироварню в Нижньому Селищі, яка працює за сучасними європейськими технологіями). Щоб зацікавити аудиторію подібними темами, не потрібно відразу апелювати до міфічного загального блага, краще концентруватися на «особистій користі»: робити акцент на здоров&rsquo;ї, добробуті, адже саме це хвилює кожного глядача чи читача. Тому, розповідаючи про шкідливі викиди заводу чи недбале використання матеріалів при прокладанні доріг, варто пояснити, який конкретно вплив ця проблема (чи, навпаки, її вирішення) матиме на здоров&rsquo;я і щоденне життя. «Перед днем захисту довкілля 5-го червня до нас завжди дзвонять журналісти і кажуть &ndash; треба щось написати про екологію», &ndash; зазначає Тамара Малькова. Важливим є постійний зв&rsquo;язок між журналістами й експертами, відстеження розвитку цікавих тем, а не лише «виконання плану» раз на рік.  Організатори семінару «Синергія влади, бізнесу, суспільства і медіа напередодні &ldquo;Ріо+20&rdquo;» &ndash; Представництво ООН в Україні, Програма Розвитку ООН (ПРООН), мережа Глобального договору ООН в Україні, телекомпанія CNN International та МГО «Інтерньюз-Україна» Фото &ndash; Інтерньюз-Україна ]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72061</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 11:31:36 +0300</pubDate><title>Ще 23 млн пішло на рекламу Євро-2012. Через компанію Ігоря Пуришева</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72061</guid><category>Новини</category><full-text><![CDATA[18 травня державне підприємство «Центр комунікацій "Україна-Всесвіт"» уклало угоду з ТОВ «Медіапрофіт» на розміщення реклами фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Рекламу буде розміщено на іноземних телеканалах у травні-червні. Про це  повідомляє «Вісник державних закупівель», пише сайт «Наші гроші». Вартість угоди склала 23 млн грн. Рішення прийняте за результатами тендеру. Єдиним конкурентом на тендері було ТОВ «Тамонтен», яке в квітні отримало підряд вартістю 25 млн грн на розміщення єврофутбольної реклами в українських ЗМІ. Реклама йтиме на трьох міжнародних каналах. За інформацією видання, вона має охопити  20% європейської аудиторії. 60-секундні ролики розповідатимуть про проведення в Україні Євро-2012, культуру, інвестиції та туризм у державі. Окрім цього будуть ще 30- 10- та 5-секундні ролики. «Тридцятисекундні популяризаційні ролики стануть основним просуваючим фактором інформаційно-роз'яснювальної компанії для іноземних споживачів на телебаченні. Десятисекундні та п'ятисекундні ролики мають на меті звернення уваги глядацької аудиторії до проведення в Україні чемпіонату Європи 2012 року з футболу», - пише видання. Засновниками «Медіапрофіту» є Олександр Шкаровський та Ігор Пуришев. Раніше вони керували комерційної службою телеканалу «1+1». Згідно з держпрограмою підготовки до Євро-2012, на проведення рекламних кампаній у ЗМІ в 2008-2012 роках виділено 111,46 млн грн. Ще 44,26 млн грн виділено на статтю «формування позитивного іміджу». Нагадаємо, 29 березня на період з березня по червень державне підприємство «Центр комунікацій "Україна-Всесвіт"» замовило у компанії «Тамонтен» розміщення в ефірі українських телеканалів промороликів до Євро-2012.  «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72060</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 11:17:20 +0300</pubDate><title>Film.ua робить «Містичні історії» російському ТВ-3</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-22/72060</guid><description>
    Раніше проект виходив на «Рен-ТВ»</description><category>Новини</category><full-text><![CDATA[Film.ua виробляє проект «Містичні історії» для російського каналу ТВ-3. Про це йдеться на сайті продакшна. Всього для ТВ-3 підготовлено 50 документальних фільмів.  Прем'єра першої серії відбулася 21 травня о 21:00 за московським часом. На ТВ-3 програма виходить з актором театру і кіно Віктором Вержбицьким.  Як писала «Телекритика», Film.ua Televison розповсюджує «Містичні історії» на міжнародному ринку через міжнародну мережу Sparks Network, у тому числі як формат. Формат уже проданий в Угорщину, де його реалізацією займається компанія Origo. Раніше у Росії формат придбав канал «РЕН ТВ», ведучим став Євген Князєв. Також «Містичні історії» виходять у Казахстані. В Україні прем'єра четвертого сезону «Містичних історій» відбудеться на телеканалі СТБ.  «Телекритика»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/teleprogram/2012-05-22/72059</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 10:49:16 +0300</pubDate><title>Галопом по Баку</title><guid>http://www.telekritika.ua/teleprogram/2012-05-22/72059</guid><description>
  &lt;img src=&quot;http://www.telekritika.ua/doc/images/news/72059/i150_ArticleImage_72059.jpg&quot; alt=&quot;&quot; title=&quot;&quot;&gt;  Таке враження, що цьогорічне «Євробачення» Перший національний розглядає як подію маргінальну, не варту великої уваги</description><category>Критика/Телепрограми</category><full-text><![CDATA[Цього року Перший національний канал не став перетворювати конкурс пісні «Євробачення» на видатну телевізійну подію. Пригадаймо позаминулий рік: тоді ледь не два місяці перед конкурсом щотижня виходила програма «Конкуренти Альоші». Інша річ, що вона подеколи не витримувала ніякої критики - але принаймні канал намагався привернути якомога більшу увагу до конкурсу і «розігріти» глядачів. Нині все тихо. Що й виглядає дуже дивним. Усе ж таки «Євробачення» - телепродукт, ексклюзивними правами на який володіє Перший національний. Телепродукт, що викликає до себе чималий інтерес. Легковажити ним, ледь не нехтувати - чи виправдано це? Зокрема, може залишитися враження: «розігрівати» публіку канал може або так, щоб не витримувати критики, або ніяк.  Лише тричі перед конкурсом вийшов традиційний «Щоденник "Євробачення"» - 17, 19 й 21 травня. Неймовірно мало, зважаючи на те, що минулих років він з'являвся за тиждень до конкурсу й виходив щоденно. Додайте, що всі три випуски виходили вранці, причому в різний час, із повтором уночі, а два ще й припали на робочі дні - й ви не зможете не дійти висновку: цьогорічне «Євробачення» Перший національний канал розглядає як подію маргінальну. Не варту занадто великої уваги. Зайвого разу доводиться стверджувати: нинішнє керівництво НТКУ вже втретє організує участь України в пісенному конкурсі «Євробачення», але свого ставлення до цієї події, своєї політики щодо «Євробачення» ще так і не виробило. І не надто видно, щоб виробляло. Отже, «Щоденники "Євробачення"». От хто, як ви гадаєте, мусив би бути їхніми головними героями? Учасники конкурсу? Його організатори? Бакинці, що живуть в атмосфері очікування пісенного свята? А от і не вгадали: безсумнівними головними героями виявилися Тімур Мірошниченко й Тетяна Терехова. От вони вирішують, кому піти на екскурсію, а кому - ще кудись. От вони просто жваво обговорюють ураження. Усе решта - так, тло для них. Усе решта - події за їхніми спинами.  Один із найперших кадрів найпершого випуску: аеропорт, літак. Із літака виходить Гайтана, а одразу ж за нею - Тімур Мірошниченко. Трохи потримавши крупний план співачки, камера зупиняється на Мірошниченку й довго не відпускає його. Нарешті відпускає. У кадрі - автобус із табличкою «Ukraine». Раптом з'являється Тетяна Терехова. Вона просвічує глядачів: «Баку майже втричі більше Києва, проживає тут понад 2 мільйони людей». Після цього одкровення хочеться офонаріти й не встати.  Новозведена «Крісталл Холл Арена» на штучно намитому півострові. Красиво, модерно. Не те, що висотки у стилі «сталінський ампір», які домінують тепер у Києві. «Фантастика! Здесь вот такая вот атмосфера, вот такие вот люди!» - каже хтось. Глядачам атмосфери не видно й не відчутно, людей так само. Їм показують репетицію Гайтани. У залі - минулорічні переможці Ель та Ніккі. Аж тут усюдисущий Мірошниченко: «Как вам наша представительница?» Свіженьке таке запитання. А головне ж, так і провокує на щиру вдумливу відповідь, а не на черговий комплімент задля годиться.  Азербайджанські артисти, звісно ж, відгукуються схвально й дуже схвально. Чи щиро? А чи просто так? А от цього вже не дізнатися. Чи не принижує така запопадливість Гайтану, яка є чудовою співачкою й не потребує випрошених компліментів? Прес-конференція Гайтани. У кадрі - маленькі фрагменти, інформації в них - ніякої. Лише ілюстрація до слів Мірошниченка: «Саме журналісти формують найперші враження у своїх країнах». Ні, не можна сказати, що нічого цікавого взагалі немає. «Нутрощі» «Крісталл Холл Арени», суворий режим проходу туди, обладнання, що монтували шість тижнів. Робочі моменти репетицій - зокрема, коли українська делегація перевіряє відзнятий операторами матеріал на предмет унесення корективів до знімання. Але все це губиться на тлі загальнослів'я, говоріння, бо треба щось казати.  З другого випуску глядачі - нарешті! - могли зрозуміти, що в Баку виступатиме не сама лише Гайтана. Коротенькі фрагменти з репетицій представниці Швеції, «яку букмекери ставлять на перше місце», - імені її ведучі так і не назвали - та ірландців «Джедуард», які беруть участь у «Євробаченні» другий рік поспіль. Зовсім миттєва картинка з прес-конференції ірландців - без слів, аби лише показати їхню «дитячу» поведінку.  У кадрі - куточки Баку. Нові одкровення від Терехової: «Старе місто дуже красиве й збудоване у стилі, характерному для цього регіону». Що то за регіон, про який ідеться, залишається тільки гадати - адже основна територія Азербайджану межує з Вірменією, Грузією, Іраном та Росією. А в кадрі - старовинні вулички, забудовані типовими європейськими будинками межі ХІХ-ХХ століть у стилі модерн. Донедавна подібних було чимало й у Києві.  «У Туреччини та Азербайджану багато спільного, - веде далі Терехова. - Культура, традиції, релігія». Те, що турки - здебільшого суніти, тоді як азербайджанці - шиїти, - це нічого, правда? Не має ніякого значення. Якщо Туреччина - то й є згаданий «регіон», то й тут хотілося б розчарувати пані Терехову: з цією країною межує лише анклав Азербайджану - Нахічевань, а основна територія - ні. А Терехова розповідає про економічний бум в Азербайджані, у кадрі - панорами будівництва висоток. Який же тоді економічний бум в Україні, якщо зважати на будівництво висоток у столиці, - й подумати моторошно. А мені пригадалася минулорічна розмова з азербайджанцем - продавцем кавунів. «Залишаєшся тут, на батьківщину не повертаєшся?» - спитав я в нього. Його відповідь приголомшила: «В Азербайджане - коррупция, а у вас коррупции нет. По сравнению с нами - совсем нет». Нічого приємнішого про сьогоднішню Україну я не чув ніколи у своєму житті. А на екрані тим часом на мить з'явилася Гайтана на вулицях азербайджанської столиці. «Дуже подобається їй, дуже подобається вона», - інформували ведучі. Під кінець випуску показали репетицію російського гурту «Бурановские бабушки». «Їх тут обожнюють», - запевнили ведучі, й із ними можна було лише погодитися: хіба ж представників великої Росії можна не обожнювати? Репетицію росіянок показали довше й ґрунтовніше, ніж репетиції шведки й ірландців. «Бурбабушки» хвилювалися й починали з початку. Зрозуміло: Росія - то ж вам не якась Швеція! Понеділковий випуск: прес-конференція Гайтани (на прохання якогось журналіста вона співає українською мовою), синхрони постановниці номера Ольги Семешкіної та продюсера Едуарда Кліма про те, чому довелося вносити корективи.  Миттєві, блискавичні фрагменти представника Грузії Андре Джохадзе (ведучі чомусь назвали його Андрієм), представника Сербії, якому журналісти віддали перше місце (Терехова не назвала його, хоча це був старий знайомий Желько Йоксимович - головний конкурент Руслани 2004 року) та представників Білорусі. Мірошниченко коротко розповів про скандал: на національному відборі перемогла інша співачка, але тут прийшов президент (не телекомпанії, а Республіки Білорусь) і все змінив.  Було ще більш блискавичне інтерв'ю з представником Німеччини, якого в титрах подали як Роман Лоб.  Мірошниченко повідомив про церемонію урочистого відкриття, але нічого особливо урочистого на екрані тим часом не відбувалося. «Сьогодні Гайтана пройшлася червоною доріжкою!» - повідомив Мірошниченко таким тоном, ніби Гайтана марила червоними доріжками ціле життя.  Насамкінець Мірошниченко розповів про те, як Гайтана співала, спочатку публіка реагувала так собі, але тільки-но співачка дійшла до приспіву - тут таке почалося! Тим часом камера показувала монітор у якомусь залі, на моніторі була Гайтана, але співала вона... «Танці». ...Зрозуміло: протягом десятихвилинного випуску інакше, як «галопом по Європах», ані про що не розповіси. Єдине, що можна зробити, - це передати атмосферу. Атмосферу приготувань до пісенного свята, атмосферу очікування, атмосферу європейського єднання. Усе це залишилося за кадром. Повністю й без жодних винятків. Необізнаний глядач довго гадав би: що це за подія - гастролі Гайтани в Баку? А чи туристична подорож Тімура Мірошниченка й Тетяни Терехової? Фото  - 1tv.com.ua]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/daidzhest/2012-05-22/72065</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 07:54:49 +0300</pubDate><title>Організатори Євробачення заплющують очі на деспотію Алієва – правозахисники</title><guid>http://www.telekritika.ua/daidzhest/2012-05-22/72065</guid><category>Дайджест</category><full-text><![CDATA[Подія, цілком протилежна святковому передчуттю фіналу конкурсу  Євробачення-2012, відбулася в понеділок у центрі Баку. Поліція брутально  розігнала демонстрацію на захист права вільних зібрань громадян. На  думку критиків, офіційні особи пісенного конкурсу Євробачення, які у ці  дні присутні на генеральних репетиціях та півфіналах, закривають очі на  процвітання в Азербайджані деспотичного режиму Ільгама Алієва.    Засоби інформації Азербайджану постійно «крутять» рекламу з  оптимістичною піснею конкурсу Євробачення: «Ми - герої». Все подається в  контексті музичного свята, на фінал якого очікують 26 травня, у  яскравих безтурботних фарбах веселого нібито життя в країні.   Але є й інший бік життя азербайджанців, який підтверджує брутальний розгін демонстрантів поліцією Баку цього понеділка. ​​ Правлячий режим Ільгама Алієва не поскупився на витрати для яскравого  шоу Євробачення. Лише на концертний зал витратили понад 130 мільйонів  доларів. Але спостерігачі кажуть, що влада Баку у переддень музичного  свята не припиняє закривати рота журналістам, активістам, критикам  режиму.   Азербайджан за підсумками 2011 року в індексі свободи слова «Репортерів  без кордонів» посів 162-ге місце зі 179. Репортер Ідрак Аббасов ще не  став на ноги після брутальної фізичної розправи в його ж домі з боку  представників сил безпеки Азербайджану. Не припиняються погрози  прихильників Алієва на адресу кореспондента Радіо Свобода Хадіджі  Ісмаїлової, яка висвітлює  бізнесові оборудки родини президента країни.   Представник «Міжнародної амністії» Макс Такер називає  ситуацію в Азербайджані жахливою. «Є межа, яку не можна порушувати, -  зазначає він. - Якщо ви ведете мову про родину президента Алієва й  показуєте корупцію у правлячих олігархічних верхах, то ви ризикуєте бути  атакованими режимом. Я б сказав, що ситуація зі свободою слова в  Азербайджані тепер є значно гіршою, ніж у Росії чи Україні».   Контраст: в'язні сумління і свято Євробачення в Баку   У в'язницях Азербайджану нині перебуває 12 в'язнів сумління.   У Баку спромоглися випустити на волю 16 травня лише 13-го політв'язня,  одного з учасників акції протесту опозиції у квітні 2011 року - Ельнура  Меджідлі.   Макс Такер вважає, що організатори Євробачення не повинні заплющують очі  на подібні речі. На його думку, у Європейському Союзі також мало  говорять про порушення прав людини в Азербайджані через енергетичні  поклади цієї країни.   Але критика таки лунає з боку деяких європейських політиків. В інтерв'ю Радіо Свобода німецький депутат Бундестагу Волькер Бек  заявив, що Євробачення треба використати не для виправдання режиму, а  для того, щоб привернути увагу до проблем пересічних азербайджанців.   «Такого допускати ми не можемо. У той час, коли журналістів, блогерів  переслідують, у в'язницях сидять політв'язні, протестувальників б'ють на  вулицях, ми мовчимо й вітаємо аплодисментами виконавців конкурсу», -  зауважив німецький парламентар. 	 Василь Зілгалов,  «Радіо свобода»Фото - «Радіо свобода»]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/events/2012-05-22/72057</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 10:34:01 +0300</pubDate><title>Евгения Белорусец: «Пресса в Украине откровенно гомофобна»</title><guid>http://www.telekritika.ua/events/2012-05-22/72057</guid><description>
  &lt;img src=&quot;http://www.telekritika.ua/doc/images/news/72057/i150_ArticleImage_72057.jpg&quot; alt=&quot;&quot; title=&quot;&quot;&gt;  Автор подвергшейся погрому фотовыставки считает, что журналисты грубо используют представителей меньшинств, приходящих к ним за поддержкой</description><category>Медіа-події</category><full-text><![CDATA[]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/teleprogram/2012-05-22/72058</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 15:37:31 +0300</pubDate><title>Доґхантерів у студію!</title><guid>http://www.telekritika.ua/teleprogram/2012-05-22/72058</guid><description>
  &lt;img src=&quot;http://www.telekritika.ua/doc/images/news/72058/i150_ArticleImage_72058.jpg&quot; alt=&quot;&quot; title=&quot;&quot;&gt;  Сумнівне розуміння об’єктивності спонукало Савіка Шустера запросити на програму доґхантера. Чи має аж до цього доходити бажання подати всі точки зору?</description><category>Критика/Телепрограми</category><full-text><![CDATA[У програмі Савіка Шустера «Адреналін» узяла участь особа, що не приховує своїх злочинних дій і навіть пишається тим, що порушує закон безкарно. 8 травня у студії поруч із начальником служби управління зв'язків із громадськістю МВС України, полковником міліції Володимиром Поліщуком, та іншими посадовцями і громадськими діячами сидів такий собі Олексій Святогор.  Святогора, юриста за освітою, 2008 року було позбавлено адвокатської ліцензії. Нині на сайті «Україна кримінальна» він регулярно друкує матеріали, в яких роздає читачам рекомендації, як убивати тварин у місті, як зіпсувати життя тим, кому не байдужі страждання живих істот, як «полювати» зі зброєю на вулицях (навіть термін для того знайшов спеціальний - «сітіхантинг») та в інших громадських місцях і як при тому уникати відповідальності за протиправні дії.  Вдається він і до інших цікавих із погляду права й моральності дій, підписуючи свої, сповнені ненависті до всього живого, матеріали прізвищами тих сусідів, хто скаржився на його дії до міліції.  І от цю особу, видається, не в останню чергу й завдяки згаданим публікаціям, запрошують у студію для репрезентації погляду «з іншого боку».  Журналістська етика та журналістський професіоналізм вимагають, аби в будь-якому матеріалі були представлені різні думки, був наявний погляд протилежних сторін. Однак чи є така вимога абсолютною? Чи не є норми права й закону певним кордоном для такої «об'єктивності»? Чи справді для обговорення проблеми, пов'язаної з конкретним порушенням закону, «другою стороною» в діалозі з правоохоронцями є систематичний правопорушник, а не постраждала сторона?  Святогор не вперше присутній на телеефірі. Раніше його інтерв'ював канал СТБ (програма «Вікна» від 03.04.2012 р., сюжет під назвою «Одни бездомных животных защищают, а он - расстреливает и травит»). В заставці на СТБ його прямо пойменовано - доґхантер. Так себе називає Святогор. Так себе називають інші вбивці тварин, що групуються на сайті Vreditelyam.net, активним учасником якого був і Олексій Ведула, котрий понад рік садистськи вбивав тварин, процес катування знімав на фото й відео для подальшого оприлюднення в інтернеті. Нині в Києві триває судовий процес за звинуваченням Ведули у скоєнні злочинів, передбачених статтями 299 (жорстоке поводження з тваринами) та 300 (пропаганда жорстокості) Кримінального кодексу України.  Ч. 11 ст. 17 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» умертвіння тварин шляхом відстрілу та отруєння заборонено, такі методи кваліфікуються як жорстоке поводження. Аналогічну позицію відображено і в Європейській конвенції з захисту домашніх тварин, підписаній Україною 5 липня 2011 року. З погляду українських, як, утім, і європейських правових норм, убивство тварини шляхом отруєння чи відстрілу є жорстоким поводженням і підлягає кримінальному покаранню.  Святогор, який на сайті доґхантерів фігурує як OneWayTiсket - «квиток в один кінець», не приховує свого хобі - вбивства, пострілів у місті, отруєнь, про що відверто розповідає на телеефірах.  Оприлюднювати в ЗМІ одкровення доґхантерів раптом стало модним, СТБ й Савік Шустер не були першопрохідцями. Журнал «Фокус» ще в лютому надрукував визнання в скоєних злочинах харківського доґхантера Романа, що фігурує на сайті вбивць під ніком Dogmeat - «собаче м'ясо», в публікації під промовистою назвою «Человек собаке враг. Украинцы открыли сезон охоты на бродячих псов». «Комсомольская правда в Украине» чесно визнає, що особисто з доґхантерами поспілкуватися не вдалося, проте щедро цитує тексти з їхнього сайту. Того самого сайту, учасників якого, попри численні заяви до МВС, СБУ, прокуратури, попри мітинги протесту проти діяльності цього ресурсу, правоохоронці ну ніяк не можуть ідентифікувати, щоб притягти до відповідальності.  «Комсомолка» ж друкує коментар згаданого вже представника МВС Володимира Поліщука, який заявляє: «Віднині, якщо хтось із громадян побачить труп собаки в Києві, він може заявити про цю знахідку в міліцію... Якщо з'ясується, що пса вбили, міліція негайно порушить кримінальну справу за жорстоке поводження з тваринами і буде шукати шкуродера».  Чи сенс роботи міліції полягає виключно в тому, аби шукати, тільки шукати і не притягати до відповідальності тих, кого шукати не треба, хто не вважає за потрібне ховатися, - це питання не до журналістів, звісно. Певна, що в цивілізованій країні з програми «Адреналін» п. Поліщук та Олексій Святогор мали б піти разом - у бік МВС. Для проведення допиту.  Існує в Кримінально-процесуальному кодексі норма, яка надає правоохоронним органам можливість порушувати кримінальні справи за фактом повідомлення у пресі (п. 4 ст. 94). Перевірка наведених у публікації фактів «здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів» (з листа Генеральної прокуратури України №12/2-165вих-11 від 06.10.2011 р.).  Погугливши в інтернеті, я не знайшла жодного повідомлення про таку приємну подію, що свідчила би про впливовість преси і дієвість цієї норми закону. Якщо статистика щодо кількості порушених після публікацій справ і існує, вона явно є недоступною для пересічного читача. Або ж така кількість дорівнює нулю. Останнє видається більш імовірним.  На жаль, в Україні публікація, хоч би які в ній викривалися злочини і хоч би які переконливі докази того наводилися, практично гарантовано проходить непоміченою повз заплющені очі Феміди. І випадки зі шкуродерами - яскравий тому приклад. До журналістів запитання інше: чи справді вимога об'єктивності в поданні матеріалу має перетворювати журналіста на стороннього спостерігача злочину і, за великим рахунком, його співучасника? Чи справді в гонитві за сенсаційними подробицями можна йому бути присутнім, скажімо, при «роботі» кілера і відсторонено фіксувати, як той готується до вбивства «замовленої» йому особи, заряджає гвинтівку з оптичним прицілом, як стріляє, як конає поцілена ним людина... Фіксувати й не обуритися, не схопити його за руку, не зупинити зло? Чи буде журналіст із дозволу грабіжника спостерігати, як той «обчищає» якусь стареньку, відбираючи в неї останню копійчину, і ретельно нотувати й «фахові дії» злочинця, і сльози та зойки жертви? Чи справді так важливо донести до читача-глядача процес здійснення злочину, що перед цією важливістю закон, який вимагає покарання, стає вже неважливим, другорядним?  Чи Савік Шустер, чи автори сюжету на СТБ, чи Сергій Волохов - автор публікації в «Фокусі» не в курсі, що прилюдне визнання людиною своїх злочинних дій, хай навіть вона при тому вперто твердить, що з її погляду вона не є правопорушником, має мати певні наслідки - в тому числі й з боку журналіста, який залучив цю особу до передачі, де пролунали такі визнання? Чи можна «професійно» спілкувався з тим, хто несе біль, кров і смерть, і нічого не зробити, щоб відвернути подальші злочини?  Не певна, що таке може відбуватися в Німеччині, Великій Британії, Італії чи Польщі з Угорщиною. Чи в США, де долю найімовірнішого кандидата в президенти може вирішити випадок 29-річної давнини, коли той кілька годин віз свого собаку в клітці, прилаштованій на даху авто, що, на думку американських громадян, є жорстоким поводженням із твариною. Не певна, що в будь-якій європейській країні можливе інтерв'ю з порушником закону без жодних для останнього правових наслідків. Не певна, що журналіст із Франції чи Словаччини дозволить собі дружньо спілкуватися з не спійманим і не покараним ще злочинцем і спокійно пускати в ефір чи викладати на шпальтах газет його хизування кривавими походеньками.  Чи, може, журналістика в Україні дійшла тієї межі, коли журналіст у майстрі пера й репортажу знищує в ньому громадянина, чий громадянський і суто людський обов'язок вимагає не допустити злочину, а злочинця віддати в руки правосуддя? Чи в тандемі «журналістика і право» щодалі більше перемагає жовтизна, клюква й епатаж?   Тетяна Метельова, журналіст, член НСЖУ і Медіа-профспілки, член Міжвідомчої робочої групи Кабінету Міністрів України з розробки нормативно-правової бази для Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» при Міністерстві екології і природних ресурсів України]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/pres-reliz/2012-05-22/72062</link><pubDate>Tue, 22 May 2012 11:40:09 +0300</pubDate><title>AdPro победил в тендере AVON</title><guid>http://www.telekritika.ua/pres-reliz/2012-05-22/72062</guid><category>Прес-релізи</category><full-text><![CDATA[Digital-агентство полного цикла AdPro победило в тендере по продвижению компании AVON Cosmetics Ukraine в социальных сетях в Украине. Об этом сообщила Deputy Director AdPro, Chief Digital Officer коммуникационной группы Aegis Media/GMG Настя Байдаченко.     По ее словам, кампания по продвижению бренда AVON в социальных сетях агентством AdPro продлится до конца 2012 года, и будет включать в себя микс SMM и BTL активностей.     Как отметил New Business Director AdPro Виталий Георгиев, несмотря на то, что AVON уже продвигается в соцсетях, компания решила уделить существенно больше внимания этому медийному каналу; в свою очередь, агентство AdPro имеет хорошую экспертизу в женской категории.     «На текущий момент мы уже продвигаем в социальных сетях такие бренды как Bonjour («Конти») и «Активиа» (Danone). Сами по себе эти примеры уже являются кейсами. Так, уровень взаимодействия на фанпейдже Bonjour самый высокий в категории "Еда и напитки" в Украине», - сказала Настя Байдаченко.     «При растущей популярности социальных сетей, очевидно стремление каждой компании усилить свое взаимодействие с целевыми аудиториями через этот интерактивный канал. Сегодня группы друзей AVON уже насчитывают более 17 000 -  VKontakte и 4 000 - Facebook. Перед нами стоит ежедневная задача предлагать нашим пользователям интересный и полезный для них контент, а так же расширить наши группы. Мы нацелены на креативность и интерактивность», - отметила менеджер по связям с общественностью, рекламе и внутренним коммуникациям Украина Грузия компании AVON Виктория Харченко.     По ее словам, при выборе агентства тендерная комиссия AVON учитывала опыт работы, креативность решений и эффективность предлагаемых инструментов, стоимость услуг. «Мы надеемся, что наше партнерство с AdPro сделает наши странички в Соцсетях одними из самых популярных для нашей целевой аудитории», - подчеркнула Виктория Харченко.     По данным AdPro, кампания по продвижению AVON включает в себя несколько масштабных проектов, в числе которых: активации, приложения и социальные проекты. «AVON - это компания для женщин, и мы, очевидно, смогли убедить клиента в том, что AdPro уважает, любит и понимает прекрасную половину», - подытожил Виталий Георгиев.]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/daidzhest/2012-05-21/72055</link><pubDate>Mon, 21 May 2012 09:36:56 +0300</pubDate><title>Літо. Молодь. Iнтелект</title><guid>http://www.telekritika.ua/daidzhest/2012-05-21/72055</guid><description>
  &lt;img src=&quot;http://www.telekritika.ua/doc/images/news/72055/i150_ArticleImage_72055.jpg&quot; alt=&quot;&quot; title=&quot;&quot;&gt;  Школі журналістики «Дня» — 10 років!</description><category>Дайджест</category><full-text><![CDATA[ 	Цього року «День» оголошує умови набору до десятої літньої школи  журналістики. З перспективи історії десятиліття - наче небагато, з  перспективи людського життя - чимало, а з точки зору соціального проекту  - це вже солідний вік. Нашим першим учасникам, які стажувалися у  редакції «Дня» ще 2002 року, по тридцять - вони реалізовуються кожен у  своїй професії, дехто вже виховує власних дітей. Наприклад, колишня  студентка Острозької академії й учасниця Літньої школи Яна Кутько - мати  двох чудових малюків і знаний на Волині «культурний журналіст». Я  особисто і всі, хто стажувався поруч зі мною (а це студенти із  Запоріжжя, Дніпропетровська, Києва, Острога), - покоління шостої школи  журналістики «Дня». Треба сказати, що з багатьма моїми співпартнерами по  школі ми спілкуємося досі, а для кількох людей із нашого випуску,  зокрема й для мене, вона стала одним з вирішальних чинників у житті.   	Через два роки після завершення стажування я отримала можливість бути  причетною до літньої школи як журналіст газети. Але це не нівелювало  елементу навчання, тому що кожного року, зустрічаючи нових учасників, ми  по-новому відкриваємо для себе українську молодь і українські регіони.   	Як говорить головний редактор «Дня» Лариса Івшина, «школа журналістики  народилася з імпульсу, оскільки ми відчували постійну потребу в  оновленні». Фактично вона досі функціонує на двох стійких платформах -  це газетна традиція і потреба в оновленні. Ідентичність і модернізація.   	- З кожним «десантом» із Острога, Харкова, Запоріжжя, Львова ми  відчували, що бродить у молодіжному середовищі. Для кожної Літньої школи  готували «спеціальне меню». Натомість студенти на власному прикладі  показували нам, як зустрічається суспільний запит із пропозицією, -  говорить Лариса ІВШИНА. - Мені здається, що це гарна  лабораторія, яка принесла ціннісний досвід усім нам в газеті і,  сподіваюся, всім тим, хто долучався до нашої роботи.   	А долучалися не лише студенти... Із багатьма викладачами з кращих вишів  країни ми працюємо як спаринг-партнери. Тобто викладачі на щоденних  заняттях дають майбутнім журналістам знання інструментарію, певні власні  імпульси, а ми ці імпульси перевіряємо на стійкість, додаємо до  української журналістської освіти трохи більше національного характеру. Є  і зворотній процес. Наприклад, у Запоріжжі після активної участі  Віктора Костюка і студентів журфаку у Літній школі на факультеті ввели  спецкурс, присвячений Джеймсу Мейсу. А у Львові щотижня аналізують  п'ятничні випуски «Дня».   	Звичайно, процеси, які запускає у молодіжному середовищі Літня школа,  поки що не мають масового характеру. Утім, за дев'ять років завдяки ось  таким точковим зусиллям і готовності інших відповідати на них ми  сформували всеукраїнську мережу людей із кристалами нового мислення.  Людей - абсолютно різних, по-своєму нестандартних, але об'єднаних  розумінням своєї країни. Можливо, хтось скаже, що це сізіфова праця, тим  більше за відсутності будь-якої грантової допомоги. Але в тому і  справа, що школа - це перш за все віра в інших, у їх прагнення щось  дізнатися, щось зрозуміти. Це інтелектуальний взаємообмін. А ще - це  постійний розвиток. За дев'ять років у нас відбулося більше сотні  цікавих зустрічей, учасники школи - а їх за весь період було більше  трьохсот - відвідали Національний заповідник «Софія Київська»,  Будинок-музей Михайла Грушевського, Музей Івана Гончара, музей  самвидаву. Особливий момент стажування - інтелектуальні маршрути. Серед  останніх: Київ-Крути-Батурин-Київ;  Київ-Густиня-Качанівка-Сокиринці-Тростянець-Київ та  Київ-Трипілля-Черкаси-Чигирин-Суботів-Холодний Яр-Київ. А якщо зібрати  всі тексти, підготовлені учасниками школи, то вистачить на солідний  збірник.   	Про еволюцію Літньої школи журналістики, її особливі завдання та місце у системі журналістської освіти ми поспілкувалися з її учасницею та багаторічним куратором, журналістом «Дня» Ольгою РЕШЕТИЛОВОЮ.   	- Олю, ви спочатку були учасником Літньої школи, потім її куратором.  Це різний досвід. Поділіться, будь ласка, одним та іншим. Можливо, їх  можна порівняти.  	- Насправді тут чимало спільного. Насамперед у тому, що й будучи  учасником Школи, і будучи куратором, доводиться багато вчитися і  працювати над собою. Я не журналіст за освітою, тому інструментарій,  теорію журналістики опановую досі. Багатьох речей навчаюся разом з  учасниками Школи або й у них. Але справа навіть не в самій журналістиці  як такій. Літня школа журналістики «Дня» - це, найперше, формування  спільної світоглядної платформи. Наприклад, Іра Бочар, учасниця 2010  року, після закінчення Школи зізналася, що зрозуміла: журналістика не  для неї, вона хоче займатися наукою, громадською роботою (погодьтеся,  таке самовизначення теж дуже корисне). Утім, ми з нею часто  перетинаємося на різних акціях, вона надсилає до редакції статті своїх  знайомих. Вона, як і багато інших учасників Школи, перебуває в одній  світоглядній площині з «Днем». Інакше й бути не може, адже здобутий  багаж знань за кілька тижнів перебування в редакції стає для випускників  орієнтиром у часі та просторі: тут мені потрібно бути, це мені треба  прочитати, подивитися, а це, навпаки, блеф, непотріб... Цей орієнтир  базовий, але він має свій термін давності, і якщо не працювати далі над  собою, його можна втратити. На жаль, так трапляється. Як каже головний  редактор Лариса Івшина, «кожен сам відповідальний за свій життєвий  проект». Як на мене, дуже влучна фраза.   	А я була учасником Школи 2005 року у відділі політики. Це моє друге  тривале знайомство з Києвом, перше було незадовго до цього, під час  Майдану. Пам'ятаю, тоді після стажування в «Дні» я написала в нашій  студентській газеті, що це був тест на провінційність. І не тому, що у  столиці, хоча для студентів з інших міст зустріч із мегаполісом також до  певної міри випробування. Тоді я мала на увазі інше: вміння знайти собі  застосування в команді професіоналів, де злагоджена робота, розподілені  функції, швидкість реакції, масштаб мислення. Це виклик, до якого треба  бути готовим, збираючись до Літньої школи «Дня», незалежно від того,  звідки ти.   	- Літня школа журналістики не стоїть на місці. Упродовж своєї роботи вона еволюціонує. У чому ви бачите прогрес?  	- Із 2008 року Лариса Олексіївна запропонувала обов'язковою умовою під  час добору до Школи написання есе про одну з книжок із Бібліотеки газети  «День». Це, по-перше, дає змогу набрати якісний склад учасників, а  по-друге, що дуже важливо, нам не потрібно щоразу починати все з нуля,  ми можемо бути впевнені, що учасники пройшли бодай частину того шляху,  який за п'ятнадцять років пройшов «День» разом зі своїми читачами. Крім  того, щороку розширюється коло гостей, з якими зустрічаються учасники.  Унікальний пункт програми Школи - поїздки Маршрутом № 1 разом із  журналістами і працівниками «Дня». До речі, все це за кошт редакції.  Можна сказати, це одна з ризикованих, але дуже потрібних на сьогодні  інвестицій «Дня» в обдаровану молодь. Багато хто, між іншим, не вірить,  що такі проекти можуть реалізовуватися на волонтерських засадах. Мені  багато разів телефонували й запитували, скільки коштує участь у Літній  школі журналістики «Дня». Коли я відповідала, що все це абсолютно  безкоштовно, більше того, після закінчення ми виплачуємо учасникам  гонорари за опубліковані матеріали, люди відмовлялися вірити!   	Безумовно, прогресом є те, що після Школи учасники підтримують  постійний зв'язок між собою, дедалі більше їх намагається триматися в  орбіті «Дня». Випускники не лише дописують у газету, вони є своєрідними  агентами впливу «Дня» у своїх середовищах спілкування. Фактично це  формування соціального капіталу в країні розірваного інформаційного  простору й відсутніх спільних смислів.   	- Із вашого досвіду учасника та куратора, які аспекти у вихованні  молодого журналіста сьогодні є найважливішими? Що найголовніше прищепити  молодому поколінню? І з іншого боку, студенти приходять із певним  багажем університетської освіти, з якими моментами з цього багажу  найскладніше працювати?  	- Між іншим, я сама ще молодий журналіст, якого час від часу треба  виховувати:). А якщо серйозно... Щороку великою проблемою, яка займає  найбільше сил і часу, для учасників є формулювання запитань для інтерв'ю  та зустрічей з гостями «Дня». Я це пояснюю тим, що українська освіта -  це, здебільшого, освіта монологів: спочатку говорить викладач, усі  слухають, потім відповідають студенти, викладач слухає... Спробуйте  перервати викладача, який уже розігнався із завченою та сотні разів  повтореною лекцією! (Безперечно, винятки є, але тільки на підтвердження  правила.) Зрештою, елементарна нездатність до діалогу, засвоєна ще зі  школи, перетворилася на загальноукраїнську проблему.   	Що потрібно молодому поколінню? Почну з простого й водночас, мабуть,  найголовнішого - це сумлінність і відповідальність. Дуже рідкісні риси. А  далі складніше - здатність до тривалої історичної пам'яті, здатність  осягнути історичний і суспільний масштаб кожної події. А звідси -  розуміння своєї країни. І вироблення громадянської позиції.   	- Літня школа журналістики велику увагу акцентує на світогляді  журналіста. Натомість виші - на журналістському інструментарії. Як їх  гармонізувати?  	- Річ у тому, що тут не треба нічого гармонізовувати. Одне неможливе  без іншого. Розповім одну історію, так би мовити, з-за лаштунків Школи.  Щороку Школа журналістики збігається в часі з гончарним фестивалем в  Опішному, що на Полтавщині. Щороку газета «День» виступає інформаційним  партнером фестивалю, ми приділяємо йому особливу увагу як справді  унікальному проекту. І вже традиційно репортажі з фестивалю пишуть  студенти. І вже традиційно опішнянський фестиваль перетворюється на  центральну драму Школи. Чому? По-перше, за багато років «День» уже  стільки цікавого написав і про сам фестиваль, і про гончарське  мистецтво, що для того, щоб зробити матеріал цікавим, потрібно мати  широкий світогляд і нестандартне мислення. По-друге, щоб написати  хороший звіт, треба зібрати максимально точну й максимально повну  інформацію - а це вже інструментарій. Мало кому з початківців легко  дається це завдання. Якісна журналістика потребує й того, й іншого. - Чого нинішня критична українська ситуація вимагає саме від майбутніх журналістів?  	- Майже всю свою історію українці живуть у стані «критичної ситуації». Я  дуже хочу, щоб наше покоління спромоглося вивести країну із цього  стану. Хоч у статті «Ефект розтління» Оксана Забужко застерігає, що  встигло вирости нове покоління, яке обов'язково почне вибухати такими  «бомбами», як в історії з Оксаною Макар (хочу звернути увагу своїх  ровесників, які, читаючи цю статтю, схвально хитають головою: це наше  покоління!). Великою мірою пані Оксана має рацію. Але наша трагедія - це  відповідальність наших попередників, покоління наших батьків, до якого  належить і Оксана Забужко в тому числі. Констатувати проблему мало.  Потрібно створювати альтернативні середовища, такі як, наприклад, Літня  школа журналістики «Дня». До того ж, я знаю людей нашого покоління, які  докладають титанічних зусиль, щоб витягти себе та своє оточення із цього  посттоталітарного бруду.   	Новітній українській журналістиці потрібна пасіонарність. Потрібні  знання. Інтелект. Залученість до світових процесів. Увага до реального  життя, а не до політиків, зірок і катастроф. Завдань дуже багато, і  кожне з них по-своєму складне. Але все це реально. З нетерпінням чекаю  на нові імена в Школі журналістики «Дня», які здатні все це розуміти.  «Дню» потрібне підкріплення.   	Враження   	Ярослав КОВАЛЬЧУК, докторант Альгарвського університету, Португалія, учасник Літньої школи журналістики 2006-2007 років:  	- Вперше можливість стати учасником Літньої школи журналістики я  отримав 2006 року, відразу після закінчення другого курсу університету.  Хоча за останні шість років багато чого важливого відбулося у моєму  житті: закінчення навчання, викладання в університеті, робота в  канадському парламенті, участь у численних молодіжних проектах та  подорожі закордон, - досвід роботи в газеті «День» залишається одним із  найяскравіших моїх спогадів. І справа навіть не в тому, що це було моє  перше знайомство з Києвом, з його інтенсивним ритмом життя, з його  енергетикою та всепоглинаючим виром подій. І навіть не в тому, що,  будучи студентом іноземної філології, я отримав нагоду спробувати свої  сили у цілком новій сфері діяльності, про яку раніше доводилося лише  мріяти. Найголовніше - це те, що журналістська практика в газеті «День»  дала можливість відчути себе частиною інформаційної кухні, усвідомити,  що кожне слово, яке ти пишеш сьогодні, завтра буде прочитане іншими  людьми. Важливо, що твої думки, якими, у кращому випадку, ти міг  поділитися лише з друзями та близькими, хоча б на секунду, але викличуть  певну реакцію у цілком незнайомих тобі людей. Саме тоді усвідомлюєш, що  слова, написані на папері, починають жити своїм власним життям.   	Ще одним невід'ємним атрибутом Літньої школи журналістики газети «День»  є численні прес-конференції з відомими політиками та науковцями.  Незвично й водночас надзвичайно цікаво було зустрічатися з людьми, яких  раніше бачив лише на телевізійному екрані. Саме на цих прес-конференціях  я зрозумів, наскільки політики дбають про свій публічний імідж, як  своєрідно вони реагують на незручні питання й наскільки їх політичне  майбутнє залежить від того, як презентують їх журналісти. Саме тоді  усвідомлюєш усю силу четвертої влади, коли людина з блокнотом та  кульковою ручкою (тепер їх успішно замінюють сучасні мобільні телефони),  хоч і незначною мірою, хоча й опосередковано, але все ж може впливати  на суспільні процеси у державі. В цьому й полягає суть громадянського  суспільства, коли кожна важлива подія викликає реакцію, а громадяни,  інформаційний простір та політики нерозривно пов'язані. І тоді слова  перестають бути просто словами. Принаймні, так було шість років тому.  Чи, принаймні, саме так учорашній другокурсник сприйняв своє перше  знайомство з великим містом і з новою професією.   	Ярослава ТИМОЩУК, студентка Львівського національного університету, учасниця Літньої школи журналістики 2011 року:  	- Літня школа журналістики «Дня» допомогла мені вирішити фундаментальні  питання, пов'язані з професією, зокрема - якої журналістики потребує  суспільство та в якій журналістиці хочу працювати я. Перше запитання -  відповідь на друге. Журналістика, яка нам потрібна, - це журналістика  рівня «Дня»: духовна, текстопрониклива, зі смаком на інтелект, із  умінням формувати високі читацькі запити та зі здатністю бачити далеко  вперед. Відчути смак редакційного життя «Дня» було для мене великою  честю та водночас відповідальністю, адже так важливо тримати високу  планку, поставлену редакцією. Головна еврика школи - вчитися слід не  перестаючи. Школа «Дня» не обмежується часовими та просторовими рамками,  вчитися ми продовжуємо й опісля, заряджені колосальною мотивацією.  Стажування у Літній школі журналістики стало поштовхом для того, щоб  виховувати в собі людину глобального мислення, бо саме такі люди задають  сьогодні напрям руху. Після «Дня» я виростала зі своїх другорядних  захоплень, бо ж головне - правильно розставити пріоритети й ушляхетнити  мотивацію. «Як важливо встигати за світом», - сказала моя  співрозмовниця, талановитий український дизайнер, розмова з якою  відбувалася в рамках стажування. Ці слова я взяла собі за життєве кредо.  «День» у цьому сенсі - надійний путівник. Як важливо, щоб мої життєві  ритми, ритми «Дня» і світу загалом звучали в унісон. Є над чим  працювати. Є куди рости.   	      «Лише у «Дні» я зрозуміла: бути журналістом - це бути відповідальним за кожне слово»     	Катерина ЯКОВЛЕНКО, студентка Донецького національного університету, учасниця Літньої школи журналістики 2010 року:- Це був неоціненний досвід роботи і спілкування з людьми, що думають.  Із кожним діалогом, із кожною бесідою, з кожним редакційним завданням  приходило розуміння того, що сьогодні в Україні актуальною залишається  питання якісної журналістики, яка б давала можливість розмірковувати над  суспільними процесами, аналізувати стан освіти, політики, культури й  таке інше. Дискусії, які виникали під час зустрічей між видатними  українцями - першим Президентом України Леонідом Кравчуком, журналістом  Віталієм Портніковим, соціологом Євгеном Головахою та журналістами «Дня»  і нами, учасниками Літньої школи, стимулювали глибше розуміння важливих  для суспільства тем. На мою думку, саме такі бесіди, діалоги між усіма  людьми, що мислять, здатні розвивати суспільство. Крім того, мені «День»  подарував багато важливих людей - учасників із інших регіонів України,  які стали моїми хорошими друзями і з якими я рада підтримувати зв'язок. Я  вважаю, що вони - це те покоління українців, яке творить свою країну,  чесну, упевнену в собі, амбітну та конкуруючу. Чим більше таких людей,  тим більш успішною та впевненою буде наша країна, тим менше помилок вона  робитиме.   	Олексій КОСТЮЧЕНКО, викладач Національного університету «Острозька академія», випускник Літньої школи журналістики 2006 року:  	- Моя співпраця з газетою «День» розпочалася шість років тому. Тоді,  будучи студентом третього курсу спеціальності «Документознавство та  інформаційна діяльність» Острозької академії, я спробував себе в ролі  журналіста. Практика в «Дні» посприяла виходу моїх потенційних  здібностей на рівень соціальної реальності. Пам'ятаю, відразу отримав  завдання від Ганни Олегівни Шеремет відвідати прес-брифінг, присвячений  створенню опікунської ради в Софії Київській. Зізнаюся чесно, тоді Київ  знав досить погано, тому виїхав завчасно, щоб не спізнитися на подію. Це  був мій перший матеріал у газеті «День». Приємно, що нас відразу  залучали до практики, й ми анітрохи не відчували психологічного  дискомфорту в редакції. Досвід, здобутий під час Літньої школи  журналістики газети «День», став важливим підѓрунтям для реалізації себе  як журналіста, спеціаліста у сфері зв'язків із громадськістю та  викладача. Дякую головному редакторові «Дня» Ларисі Івшиній та колективу  редакції загалом за надану можливість творчого зростання, яка тепер  стала тісною інтелектуальною дружбою.   	Софія КОЧМАР, студентка Львівського національного університету, учасниця Літньої школи журналістики 2011 року:  	- Поділюся лише декількома вирішальними моментами з мого життя в стінах  редакції. Спогад перший і вирішальний - це моя розмова в кабінеті з  головним редактором. На запитання, які мої творчі плани в стінах  редакції, мене щось штовхнуло відповісти - маю божевільну ідею зробити  інтерв'ю з кимсь із ієрархів церков. Наступного дня ми з Надією  Тисячною, кореспондентом відділу культури, вже готувалися до розмови з  Патріархом Філаретом. Дивним чином фразеологізм «викликають на килим» в  редакції «Дня» набуває іншого змісту і наслідків.   	Спогад другий - це спілкування з друзями вже опісля безпосередньої  роботи в редакції. «Зачекайте, будь ласка, з Вами на зв'язку «День», - і  через хвилину ти вже занурений у роботу над новим матеріалом або  готуєшся до презентації книги з бібліотеки газети на львівському форумі  видавців, або чекаєш візиту друзів до Львова, щоб інтелектуальні розмови  з офісу перемістились у затишні львівські кав'ярні. І в усьому цьому  проявляється якийсь містичний задум - шлях, яким ти прямуєш, може мати  багато труднощів, падінь, але не забувай стежити за аранжуванням, яке  створює саме твою мелодію.   	Артем ЖУКОВ, веб-редактор газети «День», випускник Літньої школи журналістики 2008 року:  	- Якось уже так склалося в житті, що найбільш доленосні рішення  продовжую приймати часто не заплановано й спонтанно. Так було й чотири  роки тому перед грандіозною поїздкою за кордон у рамках програми  університетського обміну, коли я подав заявку на участь у Літній школі  журналістики «Дня». Молоді люди, особливо студенти, часто-густо амбітні  (що не може не тішити), чого мені, на щастя, свого часу не забракло.  Думав, буду фотографом, а тому й обрав більд-редакцію «Дня» як місце  ментальної дислокації на місяць. Як завжди буває, втілювати свої  студентсько-юнацькі фантазії з фотоапаратом у руках, заробляючи при тому  на життя, не вдалось, але своє місце в «Дні» вже після Літньої школи я  все-таки знайшов.   	А якщо згадувати той насичений місяць, то навряд чи я б коли-небудь  поїхав у село Опішня на фестиваль гончарства, чи пішов на презентацію  журналу «Сучасність», чи фотографував політиків, якби не «День». Як  мінімум - через брак журналістського посвідчення... Доволі дивно  виглядає, коли студенти проводять свої канікули, не обпалюючи носи на  сонці південного узбережжя. Але більш дивно, що серед тих, хто тоді  бігав із фотоапаратом чи блокнотом, студенти журналістських  спеціальностей не були в більшості. Будь-яке заняття, яке виходить за  рамки університетського «штатного розпису» - це величезний досвід та  інтелектуальна пожива. Головне правильно і вчасно використати момент,  аби взяти з нього екстракт кращого. Це й є той унікальний інструмент,  який у межах розумного розширює свідомість. Зрештою, будь-який шанс,  якщо його правильно використати, - це неоціненна інвестиція, насамперед,  у себе. Мені як не журналісту за фахом сотні відзнятих кадрів і  побачене/почуте «вилізло боком» (у позитивному сенсі) при пошуку роботи  та формуванні мене як особистості. Для когось - це можливість  протестувати себе на профпридатність, а для когось - цікавий епізод із  життя, який не дає спокою через надлишок позитивних вражень. У  будь-якому випадку кожна випадковість - досвід, переоцінити який  неможливо.   	Алла САДОВНИК, студентка Львівського національного університету, учасниця Літньої школи журналістики 2011 року:  	- Минув майже рік. Часто задумувалася над тим, що подарувало мені  навчання в Літній школі журналістики «Дня». Безсумнівно, досвід, нових  друзів, знайомих, але разом із цим виростало усвідомлення чогось  більшого. Законсервовані університетською програмою, ми часто не знаємо,  якою є справжня журналістика. Не та, де чи не кожен студент щоліта  відбуває практику, штампуючи коментовані замітки, а та, яка змушує  думати, аналізувати, відчувати. «День» - видання, яке примушує  замислюватися, шукати за фактами явища і бачити світ таким, яким його  можуть не помічати інші. Лише у «Дні» я зрозуміла, що бути журналістом -  це не лише вміти стилістично грамотно писати, мати товсту телефонну  книгу, а й бути відповідальним за кожне вимовлене слово, за власний  народ. Журналіст не може бути об'єктивним - він повинен бути  справедливим. Знайомство з О. Пахльовською, В. Панченком, текстами І.  Дзюби, К. Ґудзик та Джеймса Мейса змусили відчути журналістику серцем,  впевнитися, що головне у житті - не відступити від ідеалів, не загубити  істину. Після Літньої школи ми пороз'їжджалися в різні міста, які  потребують справжньої публіцистики значно більше, ніж Київ. Країні  потрібне нове покоління журналістів, здатне протистояти маніпулятивним  наступам проти України чи то самих українців, чи то чужоземців. Літня  школа журналістики «Дня» - це консолідуюча сила української молоді, яка  хоче і може змінити своє майбутнє. Я вдячна «Дню» за той шанс, яким  змогла скористатися минулого року. Навчання не пройшло марно. Я точно  знаю, яким повинен бути мій творчий шлях. І в якому б місті чи виданні  він не проліг, після орієнтирів Школи зійти з нього неможливо.   	      «Щоденне читання газети було для мене своєрідним «заочним відділенням» університету, а однією зі «звітних сесій» - Літня школа журналістики-2010»     	Юліана ЛАВРИШ, студентка Львівського національного університету, учасниця Літньої школи журналістики 2010 року:  	- Досвід співпраці з «Днем» - це завжди прагнення росту. Пам'ятаю  другий курс факультетського навчання, коли хтось із наших викладачів  уперше приніс часопис до аудиторії. Коли я переглянула матеріали,  зрозуміла, скільки потрібно ще почерпнути, щоб уміти аналізувати,  синтезувати і кристалізувати основні позиції. Тому щоденне читання  газети було для мене своєрідним «заочним відділенням» університету, а  однією зі «звітних сесій» - Літня школа журналістики-2010. Звісно, що  протягом стажування у Школі було чимало труднощів - шалений графік,  безліч зустрічей, журналістський ритм. Кожен із нас ставив відповідну  планку і бачив, наскільки щоденно ми наближалися до омріяного піку. В  шаленому темпі цих липневих днів, на щастя, я зрозуміла одне - неможливо  рухатися вперед без віри в те, що робиш, без надзвичайно великого  бажання реалізувати ідеї цієї команди, до якої вже встигла «прикипіти»  серцем. Найбільшими відкриттями Школи були не лише зустрічі з цікавими  людьми, бо, як писав Ралф Емерсон, «кожна людина, яку я зустрічаю, у  чомусь мене перевищує», але й акції та поїздки, тобто «виходи» поза межі  редакційного ньюзруму. Тоді, ніби Будда починаєш розуміти найглибші  цінності. Перша еврика - фестиваль «Країна мрій»: спілкування з читачами  «Дня», з музикантами, журналістами, митцями, з тими, для кого Україна -  щоденне свідчення патріотизму, починаючи від ліплення глечиків і  закінчуючи підмітанням вулиць! По-друге, завжди згадуватиму поїздку на  Чернігівщину, зокрема, у Качанівку, після якої розумієш, що нам  нав'язали наше «мужицтво», намагаючись несправедливо стереотипізувати  суспільну свідомість. У такі моменти настирніше стискаєш ручку в руці,  знаючи одне: прогрес світу - це динамізм думки та небайдужості. Ось тоді  розпочинається новий шлях, звивистий, який потребує терпеливості й  упертості, але ти вже не можеш по-іншому, бо Ідея переважує сумніви!   	Дар'я ШВАЯ, директор Культурно-мистецького центру  Національного університету «Острозька академія», випускниця Літньої  школи журналістики 2007 року:  	- Сучасний ритм життя вимагає постійного перебування в активному русі,  під час якого ні на мить не можна втрачати тонус. Особливо - тонус  свідомого громадянина своєї держави, кожен м'яз та нерв якого напружено  слідкує за настроєм своєї нації. І, як спортсмен, що інтенсивніші  навантаження ти отримуєш, то легше підкорюєш нові вершини. Саме тому,  напевно, серед молоді настільки популярні різноманітні тренінги,  програми та школи. Особисто мені доводиться час від часу переживати  такий «природний добір», за якого тільки хороше резюме стає запорукою  майбутнього успіху. І яскравий пункт у ньому, яким я особливо пишаюся, -  участь у Літній школі журналістики «Дня». Цей рядок - не просто престиж  імені всеукраїнського щоденного видання, а свідоцтво справжньої школи,  причетності до цілої філософії українського буття від редакції газети  «День». Як і будь-якому нормальному громадянинові України, мені  болить кожна рана на тілі її минулої та сучасної історії. А «День»  навчив мене сприймати біль як урок, як заклик негайно брати справу в  свої руки та змінювати ситуацію. Безцінне спілкування з істинно  розумними людьми, а головне - людьми мудрими та успішними, яке  подарувала мені Літня школа «Дня», важко замінити якимись програмами чи  підручниками. І якщо найкращим українським посібником справедливо  визнають газету «День», то найкращою українською школою не тільки  журналістики, а й свідомого громадянства, сміливо  можна називати нашу  Літню школу.   	ЛІТНЯ ШКОЛА ЖУРНАЛІСТИКИ «Дня» - ЦЕ КОНСОЛІДУЮЧА СИЛА УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ   	Ліна ТИМОЩУК, студентка Національного університету «Острозька академія», учасниця Літньої школи журналістики 2010-2011 років:  	- Цей проект, на мій погляд, є справді унікальним і не має аналогів. Я б  радше назвала Школу реаліті-проектом, адже учасники на період  стажування в редакції перебувають у цілком рівних умовах праці зі  штатними журналістами: готують репортажі з місця подій, беруть інтерв'ю,  коментарі, пишуть аналітичні статті. У такий спосіб координатори Школи  дають можливість учасникам повірити в себе та, зрештою, навчитися  наполегливості в досягненні поставлених цілей. Упродовж місяця  журналісти редакції «Дня» на чолі з Ларисою Івшиною, окрім своїх  безпосередніх обов'язків і формації численних проектів, намагаються дати  учасникам необхідну основу, вчать керуватися правильними орієнтирами,  долучатися до всього розумного, мати критичну лоцію та не загубити  власну ідентичність у глобалізованому світі. Члени колективу «Дня»  завжди стають для учасників добрими наставниками, їхні поради ще не раз  стають у пригоді навіть після завершення Школи, а цікавий інтенсивний  час інтелектуального спілкування з великими українцями, непересічними  особистостями - це унікальний досвід, інвестиція в особистісний  розвиток. Із власної практики скажу, що проект пропонує не просто  оволодіти теорією журналістики, опанувати інструментарієм написання  статей, хоча ця програма-мінімум також є невід'ємною складовою, але тут  головне завдання - навчити молодь глибинно мислити, вміти аналізувати  суспільні й політичні процеси, знати й цінувати історію свого народу, не  дозволяти власної маргіналізації, постійно займаючись самоосвітою.  Наповнення програми зустрічами з відомими політиками, державними  діячами, соціологами, економістами, політологами, письменниками,  телеведучими, поїздками інтелектуальними маршрутами, відвіданням музеїв,  а ще можливість бути в центрі подій країни, та, зокрема, столиці, - це  хороший шанс для молодої людини, який може стати вартісним етапом на  шляху власного становлення.   	Особисто для мене участь у Школі журналістики «Дня» стала, насамперед,  спробою реалізації себе у сфері журналістики та можливістю розширити  горизонти власного світобачення, навчитися відстоювати свою громадську  позицію, не втрачати віри, що від тебе в цій державі щось-таки залежить.  Із Літньою школою журналістики «Дня» в мене пов'язані найкращі спогади.  Безперечно, це одна з найцікавіших сторінок мого життя, адже на проекті  я зустріла щирих друзів з усієї України, зламала чимало стереотипів й  осягнула істинну суть багатьох речей. Як на мене, проект покликаний  консолідувати думаючу, ініціативну молодь України, яка, безумовно,  братиме активну участь у державотворчих процесах. Дуже важливо, що  «День» дає шанс молодим, за це газеті варто черговий раз віддати  належне. Для багатьох такий досвід у житті може стати певним чином  вирішальним. Відтак усім, кому випадає нагода стати учасником Школи,  раджу в жодному разі нею не знехтувати. «День» Фото - «День»  ]]></full-text></item><item>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/webslice.php" rel="entry-content"/>
            <atom:link xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" href="http://www.telekritika.ua/rss.php" rel="alternate"/>
          <link>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-21/72054</link><pubDate>Mon, 21 May 2012 18:38:12 +0300</pubDate><title>Фінал Ліги чемпіонів на «1+1» узяв частку 19,98%</title><guid>http://www.telekritika.ua/news/2012-05-21/72054</guid><description>
    І став найрейтинговішою трансляцією суботи (за 18-54, «50 тис.+»)</description><category>Новини</category><full-text><![CDATA[  19 травня, у суботу, фінал Ліги чемпіонів між «Баварією» (Німеччина) та «Челсі» (Англія) на телеканалі «1+1» мав рейтинг 5,15%, частку 19,98% за комерційною аудиторією каналу (18-54, вибірка «Вся Україна»). Тут і далі наведено попередні дані overnight компанії GfK Ukraine.     За вибіркою «50 тис.+» показники ще вищі - рейтинг 5,58%, частка 21,35%.     Трансляція вийшла у слоті 21.37-00.50.     Минулого тижня (14-20 травня) «1+1» мав середню частку 12,08% за «Всією Україною» та 10,74% за «50 тис.+».     За інформацією прес-служби каналу, фінал став найрейтинговішою трансляцією суботи за аудиторією 18-54, вибірка «50 тис.+».     Розрахунок показників здійснений для населення віком 18-54, вибірки «Вся Україна», «50 тис.+». Дослідження телевізійної аудиторії реалізують GfK Ukraine і «Комунікаційний альянс», дані надані Індустріальним телевізійним комітетом (ІТК). Правовласником ліцензії на софт є ІТК. Детальніше про використані змінні дивіться в глосарії GfK.     «Телекритика»]]></full-text></item></channel></rss>
