Редактор Ukrstream.tv Костянтин Ігнатчук: «У ніч 11 грудня наша трансляція допомогла зібрати людей на майдані»
Олена Коркодим
29.01.2014 14:36
Про концепцію проекту Ukrstream.tv і репортажі новітніх медіа – у розмові з редактором і речником стрім-каналу, що виник під час євромайдану

Ukrstream.tv заявив про себе наприкінці листопада, коли на євромайдані ще не було кривавих зачисток і значної кількості іноземних журналістів. Завдяки стрімам із гарячих точок Києва невдовзі про цей проект дізналися і глядачі, й телеканали в Україні й світі, яким Ukrstream.tv від початку пропонував свої трансляції й ділився відео.

 

Як команді інтернет-телебачення вдається встановлювати камери на будівлях у центрі Києва, хто є його операторами, які стрімлять цілодобово сім днів на тиждень, після інтерв'ю з редактором і речником Ukrstream.tv Костянтином Ігнатчуком лишилося невідомим, оскільки команда проекту тримає це в таємниці з міркувань безпеки.

 

За словами пана Ігнатчука, проект існує завдяки краудфандінгу та волонтерам, які працюють безоплатно з ідейних переконань і погоджуються надавати свою техніку. При цьому, як видно з трансляцій Ukrstream.tv, тут застосовуються телевізійні камери професійного рівня й монтажні системи.

 

«Телекритиці» Костянтин Ігнатчук розповів про умови роботи нових медіа в новому Києві, а також про те, що його найбільше вразило в русі на підтримку євроінтеграції України.

 

 

«Ми зараз створюємо й тестуємо технології,

які дозволять організовувати ефіри наживо з місць, де немає зв'язку»

 

- Костянтине, як виник проект і хто стояв біля його витоків?

- Біля його витоків стоїть, без перебільшення, Микола Янович Азаров зі своїм урядом. Якби не вони, нічого цього не було б.

 

Коли київський євромайдан набирав обертів, ми з колегами теж були там. Говорили про те, що інформації бракує навіть людям, які цікавляться акціями на підтримку євроінтеграції. В ті дні великого розголосу довкола цієї теми ще не було. І мій давній друг та колега Юрко Іванишин прибіг тоді з Майдану: «Давай щось робити! Потрібні онлайн-трансляції з Майдану. Давай запрошувати гостей, давай робити інтерв'ю!».

 

Ми довго сперечалися, як це має виглядати. На початку зійшлися на інтерв'ю. Біля Майдану в офісі наших друзів облаштували портативну студію на кілька камер. 27-го ми почали. Студенти, викладачі, митці приходили й ділилися своїми думками й прогнозами.

 

Пізніше ми почали навіть робити живі стріми. Я теж бігав із планшетом чи з мобільним і стежив за пересуваннями студентів. А 29-го, перед мітингом на підтримку Партії регіонів на Європейській площі, вперше поставили камеру на готелі «Дніпро». Власне, тоді метою було показати масштаб акцій, видовищні моменти. Тоді ж, для балансу, веб-камеру поставили й на готелі «Україна».

 

Змінити підхід до трансляції спонукав розгін майдану в ніч із 29 на 30 листопада. В нас навіть лишився цей запис - щоправда, через зйомки на непрофесійну камеру, відео неякісне та нерозбірливе. Власне, тоді ми зрозуміли, що проект має бути іншого технічного рівня. І що він потрібен.

 

 

- На якій концепції зупинилися?

- Є таке політичне кліше - «стояти над процесом». Ми взяли його за кредо: подавати картину цілком. У гущі подій перебувають десятки журналістів, які діляться власним поглядом на події, фокусуються на деталях. Коли ти працюєш безпосередньо на місці, не завжди вдається показати всю «панораму».

 

Ми ж подаємо загальне бачення ситуації, або, за потреби, фокусуємося на локальних моментах. Останній такий приклад - події навколо Українського дому, коли було видно, як люди його оточили, як створили живий коридор. Коли ми деталізували трансляцію, було видно, як усередині будівлі шикуються бійці, а потім - як вони залишають Український дім.

 

Ще одна особливість Ukrstream.tv: ми ведемо трансляції у форматі No comments. Адже, як кажуть, «ми не все знаємо». Подавати коментарі означає займати певну позицію. А для того, щоб коментувати об'єктивно, треба враховувати всі точки зору і досконало розбиратися в ситуації. А це вже сфера діяльності повноцінної новинної редакції.

 

Якщо потрібно, ми надаємо можливість обрати трансляцію іншого каналу - у нас є стріми й «Еспресо.TV», і «Громадського телебачення», і «Спільнобачення», і стрім Аронця та інші.

 

Ми обираємо найбільш повні, на нашу думку, інформаційні повідомлення від телеканалів, сайтів новин. Ми їх публікуємо на своїй сторінці.

 

А мета Ukrstream.tv - дати людям можливість побачити все згори і на власні очі. Інтерпретацій може бути дуже багато. А тут не приховаєш нічого. З трансляцією No comments як ви бачите подію, такою вона і є. Ми не надаємо забарвлення своїм ефірам.

 

- Ukrstream.tv є суто майданним телебаченням чи продовжить мовлення надалі? У якому форматі?

- Ми давно думали над форматом повноцінного інтернет-телебачення, з прямими ефірами, програмами, розважальними шоу. Лише поява євромайданів змусила нас перейти від мрій до справи. Зараз проект існує лише як моніторинг протестів. Але коли ці активні події закінчаться, він розширятиметься, і трансляції, які ми робимо зараз, стануть однією зі складових великого проекту Ukrstream. Ми зараз створюємо й тестуємо технології, в тому числі й власні розробки наших інженерів, які дозволять організовувати ефіри наживо з місць, де нема зв'язку, звідки організувати трансляцію в принципі неможливо. Ще один можливий напрямок - платформа для громадянських журналістів, на якій вони зможуть ділитися актуальними відео- й фотозйомками. Плюс сервіс приватних стрімів. Ну і вироблятимемо власні телепрограми.

 

 

- Яким чином організовані стріми?

- За камерами теж стоять живі люди, оператори-волонтери. Крім горішніх точок, знімаємо й у гущі подій.

 

Ми передаємо події в прямому ефірі по 24 години сім днів на тиждень. Наша картинка дуже високої якості - ми змушені застосовувати професійну техніку, щоби цю картинку могли брати телеканали.

 

- На яких умовах співпрацюєте з телекомпаніями?

- Ми ділимося трансляціями з усіма охочими. Під час подій 11 грудня розсилали сотні листів по всьому світу з проханням брати нашу трансляцію та зйомки, роздавали й роздаємо сигнал безкоштовно. Єдине, що ми просимо, - не вирізати наш логотип із картинки.

 

Постійно співпрацюємо і з «Громадським ТБ», і з 5-м каналом, з «Еспресо.TV», каналом «24», каналом «112 Україна». Ми знаємо, що нашу картинку бере російський канал «Дождь», Russia Today, Українська служба BBC, CNN, Reuters, десятки інших медіа по всьому світу.

 

Наша мета - залучити до перегляду максимальну аудиторію.

 

- Які трансляції стали рекордними?

- Важко їх зіставити, бо ж на кожному етапі розвитку проекту умови були неоднаковими.

 

Після розгону майдану 30 листопада люди почали збиратися на Михайлівській площі, ми встановили там веб-камери. Саме тоді наші стріми стали масовими.

 

Наразі в середньому щодня в нас близько мільйона переглядів - це показники сервісу Ustream.

 

З ефірів, якими можна пишатися, це, однозначно, ніч 11 грудня, коли наша трансляція допомогла зібрати людей на майдані.

 

19 січня ми знімали від самого початку конфлікт на Грушевського. На нашому сайті є чотири змонтовані нами відеоролики, за якими можна простежити, як щохвилини наростав градус напруження на Грушевського.

 

Чимало зафіксовано - і події 22 січня, і сутички біля Українського дому.

 

 

- Хто є керівниками проекту? Як вдалося втілити вашу спонтанну ідею в життя?

- Керівників у проекту немає. Є ініціативна група. Це люди, які професійно багато років займаються телебаченням, маркетингом і піаром, всі вони працюють на волонтерських засадах, переважна більшість працює ще десь. Ніхто не отримує ніяких грошей, все, що ми маємо, - це пожертви, які йдуть виключно на розвиток проекту.

 

Ми починали з того, що разом із друзями повитягали із загашників усю техніку, яку тільки змогли знайти. Зліпили першу студію, потім обросли друзями й партнерами, які допомогли професійною апаратурою. За рахунок цього ми маємо якісне обладнання й міцну команду.

 

- Скільки людей задіяно в проекті?

- Цю цифру визначити неможливо. Є люди, які задіяні 24 години на добу, є стрінгери, які працюють у певні години. Команда досить немаленька, але за обсягами роботи, яку ми виконуємо, вона мізерна.

 

- Як ваші оператори й журналісти дізнаються про події?

- Перш за все - з власних трансляцій. Крім того, в нас багато інформаторів. Ми спілкуємося зі спільнотою «Євромайдан» й «Автомайдан». Багато людей просто дзвонять, надсилають мейли, повідомлення на фейсбук. Доводиться фільтрувати, бо в ці дні величезний потік дезінформації.

 

- Фінансування проекту здійснюється шляхом краудфандінгу. Чи можна покладатися на цю фінансову модель? Які кошти вдалося зібрати?

- Я не володію інформацією. Скажу лише, що ми існуємо виключно на пожертви, ніяких інших джерел у нас немає. Були певні пропозиції від політичних сил, від яких ми відмовилися.

 

Я знаю, що як тільки події розпалюються - пожертв більшає. Люди хочуть отримувати більше й надсилають кошти.

 

У нас був такий момент, коли ми зупинили трансляції, бо в нас закінчилися гроші. Як не дивно, після такої паузи пожертви почали надходити на рахунки більш активно, люди вимагали поновити трансляції, і ми їх поновили.

 

Зараз коштів надходить поки що достатньо. Якщо вдається зібрати надлишок від того, що нам потрібно на кожен день, ми оновлюємо технічну базу. Під час активних подій на євромайдані чи Грушевського глушать сигнал мобільного зв'язку, інтернету. Навіть скупчення людей в одному місці послаблює сигнал, тому ми змушені використовувати резервні засоби комунікації.

 

 

 

«Те, що відбувалося на Банковій, ми стрімили з мобільних телефонів»

 

- Яким ви бачите сучасне українське інтернет-телебачення? Яку нішу в ньому займає Ukrstream.tv?

- Якщо говорити про інтернет-мовлення загалом, то вперше українці отримали справді народне телебачення. «Громадське ТБ», «Спільнобачення», частково «Еспресо.TV» - це погляд на події очима людей тут і зараз. Так, потім ці стріми обростають коментарями, думками, але під час трансляцій - повна втягнутість у події глядачів. Це величезний медійний прорив, і це створило серйозну проблему для тих, хто не дуже зацікавлений у такій кількості трансляцій і подробиць.

 

Наша функція - доповнювати їхню роботу своєю. Ми ніяким чином не намагаємося дублювати роботу ані «Громадського ТБ», ані «Спільнобачення», ані 5-го каналу, ми допоміжний інструмент. Ukrstream.tv відразу декларував, що роздає картинку безкоштовно. І ми дуже вдячні редакціям, що вони нам повірили, довірили і використовують наш сигнал у своїх ефірах.

 

Що ж стосується ніші, то той досвід, який Ukrstream.tv встиг напрацювати за два місяці ефірів, дозволив нам розробити унікальну модель роботи. Як ми знаємо, переважна більшість ЗМІ тією чи іншою мірою відчуває на собі тиск - чи то з боку власників, чи державних структур... Наша модель дозволяє працювати абсолютно вільно, уникаючи тиску ззовні. Ми ще не готові розповісти подробиці, але, гадаю, в майбутньому вона допоможе незалежним медіа.

 

- Чи конкурують під час трансляцій стрімери між собою?

- Ні, думаю, жодним чином. Вони допомагають один одному. Це такий дивний момент єднання, коли канали, з одного боку, мають змагатися за ексклюзивність, а з іншого боку, йдеться про долю людей, про твою долю. Вони діляться інформацією, сприяють один одному, і в цьому, можливо, теж унікальність цих подій. Так було у 2004 році, так є і зараз.

 

- До яких жанрів найбільше наближена новітня тележурналістика?

- Це справжнє репортажне телебачення. Ми бачимо події, якими вони є, очима стрімера. Максимум, що він може додати - праворуч ідуть такі люди, а ліворуч бачу таке. Він просто розширює кут огляду. Оцінювати ситуацію, давати якесь судження, когось підтримувати в нього просто немає часу. Лише реальна картина подій, і цим таке телебачення, власне, підкупає. За відгуками глядачів, вони спостерігають за перебігом таких трансляцій як загіпнотизовані.

 

- Як захищені оператори Ukrstream.tv?

- Жилеткою «Преса». Попередження про якісь загрози надходять постійно. Ми беремо це до уваги. Все, що в наших силах, - бути пильними й працювати в межах закону.

 

- Чи були напади на операторів проекту?

- На наших операторів - не було. Але було таке, що вони потрапляли в гущу подій, і їм діставалось, як і решті, від сльозогінного газу і світлошумових гранат.

 

- Є така думка, що, мовляв, у тому, що беркутівці б'ють журналістів, винні радикали й громадяни, що кидають каміння з-за спин фотографів та операторів. Але останні події в Черкасах, Запоріжжі, Дніпропетровську свідчать про цілеспрямовані напади - і з боку тітушок, і з боку «Беркута». Що відбувається насправді?

- Це цілеспрямоване залякування. В нас є інформація, що на Грушевського «Беркуту» сказали стріляти в журналістів саме з цією метою. Дуже показовим є випадок із журналісткою «1+1» Наталкою Піснею, яку поранили в ногу. На відео зафіксовано, що Наталка перебувала у відкритій зоні, на ній була салатова жилетка з надписом «Преса». Той, хто стріляв, знав, у кого він стріляє. Випадковістю це не могло бути ніяк. Після цього випадку жодні виправдання від МВС мною не сприймаються абсолютно.

 

 

- Як ведете зйомки під час масових заворушень?

- Як звичайні тележурналісти. А от те, що відбувалося на Банковій, ми стрімили з мобільних телефонів.

 

- До речі, про зйомки на Банковій. До програми Дмитра Кисельова увійшли мало не кінематографічні кадри з вулиці Банкової, на яких молодики в масках закидають бійців внутрішніх військ камінням і б'ють ланцюгами. Частина операторів висловила припущення, що це відео могло зніматися з дахів службових будівель. Чи могла бути, на вашу думку, така зйомка стихійною?

- Мені важко відповісти. З одного боку, може здатися, що окремих операторів завчасно пропустили за кордон «Беркута». Однак про те, що позиції завчасно зайняті, можна було би говорити, якби були кадри, на яких відзнято, як усе тільки починається - до першої сутички.

 

Я не досліджував підходів до офіційних будівель, тому не можу стверджувати напевне, чи можна було туди пройти. Траплялися такі випадки в моїй журналістській практиці, коли доводилося дзвонити в першу-ліпшу квартиру і просити вийти на балкон чи зняти біля вікна...

 

Є версії, що це була оперативна зйомка МВС. Інше питання, як вона потім з'явилися в медіа.

 

- Стало відомо, що НТВ готує документальний фільм «Анатомія євромайдану». Чи доводилося зустрічати операторів із цього каналу?

- Безпосередньо ні. Але ми знаємо, що вони тут: працюють без логотипів і часто представляються як журналісти іноземних каналів. Це стало відомо після того, як до деяких людей ці журналісти зверталися по коментарі, а потім їх упізнавали в сюжетах каналів НТВ, «Первый канал» тощо.

 

Можна собі уявити приблизно, яке забарвлення будуть мати їхні сюжети. Є очевидні маніпуляції: питання ставлять одні, а відповіді монтують з іншої зйомки.

 

Зараз неодмінно треба просити посвідчення в журналіста перед тим, як дати йому коментар.

 

- Що вас вразило найбільше з того, що відбулося за весь цей час на майдані?

- Найбільше вражає те, що це все взагалі відбувається. Після Помаранчевої революції неодноразово звучала теза, що українці більше не піднімуться, що українці настільки ображені, соціальна активність мінімальна, люди не вірили нікому й нічому. Важко було спрогнозувати, що чергове недотримання обіцянок уряду може викликати резонанс.

 

Довіри до політиків немає, навіть до тих, хто зараз виходять на майдан і кричать гасла. Їхні дії не завжди схвалюють.

 

Народжується громадянське суспільство. Справжнє. Люди починають обирати не обличчя, а моделі, програми дій, програми розвитку. Візьміть Америку, Європу, там голосують, у першу чергу, за програму. В нас це питання другорядні, в нас хто харизматичніший, за тим і йдуть. І раптом люди почали обирати власний вектор життя. І це перші паростки громадянської свідомості.

 

- Що робитиме ваша команда, якщо запровадять надзвичайний стан?

- Не знаю. Будемо радитися.

 

 

 

Довідка «Телекритики»

 

Костянтин Ігнатчук - журналіст, продюсер, музикант, поет. Закінчив Житомирське училище культури і мистецтв імені Івана Огієнка за спеціальністю «режисер театралізованих заходів» (1998), Школу журналістики при «Інтерн'юз-Україна» (2003), Житомирський державний університет імені Івана Франка за спеціальністю «викладач української мови та літератури та зарубіжної літератури» (2005).

 

Брав участь у запуску FM-радіостанції «Житомирська хвиля» (1997). На посаді старшого редактора створив цикл популярних радіопрограм «Українська сучасна музика», «Українські музичні новини», «Мудрість народу», «П'ятий вимір» та інші.

 

У 2000 році очолив творчий колектив житомирської радіостанції «Крок радіо». У 2001 році Костянтин створив незалежну студію радіопрограм «Колесо». Протягом року програми студії виходили в ефір у Житомирі на частотах радіо «Люкс».

 

На початку 2002 року був продюсером програм мистецької та релігійної тематики «Громадського радіо», очолюваного Олександром Кривенком.

 

Працював журналістом і редактором 5-го каналу (2003-2005). У 2005 році спільно з режисером Олександром Ракоїдом створив документальний фільм «Право на професію». У 2006 році був керівником відділу публіцистичних програм ТВО «Новини» Національної телекомпанії України, де працював над такими історичними телепроектами, як «Далі буде», «Світова війна. Україна».

 

З 2008-го по 2010-й був на запрошення Василя Вовкуна став позаштатним радником Міністра культури і туризму України.

 

Був редактором новин телеканалу «Інтер», а з 2011-го по 2012-й очолював програму «События недели» на телеканалі «Україна».

 

Мав кілька проектів у стадії розробки для «1+1» і ТЕТ.

 

Пише музику, вірші, сценарії до кіно. Готував власний концерт - планам завадили революційні події.

 

 

Фото Максима Лісового

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі наших відвідувачів:

    +Додати
    * тільки для зареєстрованих користувачів
     введіть код:


    НОВЕ НА «ТЕЛЕКРИТИЦІ»
    15:00 22.07.2016
    Елена Синицына для «Телекритики»