Маніпулятивна правда

„Телекритика” 06-07-2004

На відміну від ТБ, радіоновини про висунення кандидатів у президенти 4 липня були, на перший погляд, взірцем коректності.Учора „Телекритика” у статті „Кінець ілюзій” Сергія Черненка змалювала, що й як розповідало про висунення кандидатів на посаду Президента України вітчизняне телебачення. Ну а що ж радіо? Перший канал, який ділять між собою Національне радіо та радіо „Ера” ? Те саме радіо, яке для багатьох мешканців сіл, та й міських пенсіонерів, є провідним вікном у світ, бо радіоточок вони ніколи не вимикають, і, хоч би що ці люди робили, а радіоновини супроводжують їх від самого ранку до пізнього вечора?

Порівняно з телебаченням радіоновини – ті, що 4 липня Національне радіо крутило майже без змін протягом усієї другої половини доби – виглядали просто-таки взірцем толерантності, виваженості та коректності. По-українськи, звісно. Ні, у випусках новин не було жодного слова ані про нібито безкоштовний алкоголь під час висунення Ющенка, ані про підтримку його націоналістами-радикалами, ані взагалі про будь-які конфліктні ситуації чи ситуації, які могли б видатися конфліктними. Жодного слова, власне, не було про процедуру висунення Віктора Ющенка як таку. (Я, принаймні, жодного слова не почув.)

Новини мали такий вигляд. Спочатку – розлога розповідь про висунення кандидатом у президенти Віктора Януковича. З детальним викладенням змісту його промови. З посиланням на його упевненість у тому, що за два-три роки рівень життя в Україні зросте вдвічі-втричі. (То все ж таки – вдвічі чи втричі? За два роки чи за три? Прем’єр-міністр, що претендує на посаду Президента, мусив би оперувати менш приблизними показниками.) З обіцянками підвищити зарплати, пенсії, стипендії та взагалі все, що можна підвищити. Із цитуванням тієї фрази, що він, Янукович, звик завжди перемагати. (Отже, переможе й тепер – нікуди ви всі, виборці, не подінетеся!) Власне, це було детальне викладення програми кандидата, і могло скидатися, ніби воно містило – скажемо обережно – деякі ознаки передвиборчої агітації. Далі йшло повідомлення про висування з’їздом СПУ Олександра Мороза. Не таке розлоге й не таке детальне, але – з синхроном Мороза і наголосом на соціальних аспектах його програми. Потім – ще коротше – повідомляли про висування кандидатом у президенти Петра Симоненка, у деяких випусках також про його претензії на те, щоб бути єдиним кандидатом від комуністів і соціалістів, та про те, що Мороз віддає перевагу ідеям західної соціал-демократії. Потім уже зовсім коротко повідомляли про висування кандидатом лідера ПСПУ Наталії Вітренко. От, власне, й усе. Бо далі йшло одне коротеньке речення: документи про висування подали до ЦВК також лідер Всеукраїнського політичного об’єднання „Єдина родина” Олександр Ржавський, голова Слов’янської партії Олександр Базилюк та лідер блоку партій „Наша Україна” Віктор Ющенко.

Який висновок мусив зробити слухач? Єдиний: вибору, власне, немає. Є єдиний кандидат, на якого варто звернути увагу, – це чинний прем’єр. Він покращить усе, що тільки можна. Є ще Мороз, Симоненко та Вітренко, які не можуть розібратися, що там відбувається на їхньому лівому фланзі, й акцентують увагу на соціальних питаннях. І є ще троє якихось кандидатів, висування яких заслуговує лише на коротеньку констатацію факту. Не гідні вони, мабуть, на думку радіожурналістів, більшої уваги.

Ранкові новини від радіо „Ера” на тому самому Першому каналі 5 липня поставили-таки повідомлення про висунення Віктора Ющенка другим за чергою – після повідомлення про висунення Віктора Януковича. Утім, і тут повідомлення про висунення прем’єра подавалося як провідна новина, якій і було приділено вочевидь більше часу. Знову ж таки, з детальним викладенням обіцянок кандидата, з перспективами підвищення доходів людей. Про увагу кандидатів до соціальних питань ішлося й у повідомленнях про висунення Мороза та Симоненка. А що ж Віктор Ющенко? А він, за повідомленнями новин, пообіцяв зробити Україну некорумпованою державою й надати всім громадянам роботу, щоб вони не мусили їхати до чужих країв. Воно, звісно, чудово. Але якщо спитати обивателів, що для них є важливішим – щоб держава була некорумпованою чи щоб зарплату підвищили, зрозуміло, якій обіцянці буде віддано перевагу. Так само і з роботою: слухачі мали зробити висновок, що всі кандидати пропонують зарплату, а Ющенко – роботу.

Отак: нібито жодної законодавчої норми не порушено, нібито немає жодного неправдивого слова. А про паритетність висвітлення процедури висування кожного кандидата годі й мріяти.