Кадрова контрреволюція в UMH group. Що далі?
Наталія Данькова, Олена Коркодим, «Телекритика»
20.11.2013 12:00
Події у виданнях «Forbes Украина» та «Корреспондент» свідчать, що чинна влада поступово то ринковими, то силовими, то агентурно-дискримінаційними методами бере медіапростір під контроль. І витискає на маргінес тих, кого контролювати не вдається

Останні два тижні українську медіаспільноту лихоманить від звільнень у холдингу UMH group. 5 листопада було оголошено про дострокове закриття угоди про купівлю UMH group у Бориса Ложкіна компанією СЄПЕК (ВЕТЭК) Сергія Курченка 99,9% акцій холдингу. Протягом кількох днів із UMH group пішли засновник і президент UMH Борис Ложкін, його дружина, керівник сегменту ділових медіа UMH Надія Шаломова, директор із маркетингу Олена Мартинова, перший віце-президент UMH Григорій Шверк. А вже наступного тижня (12 листопада) 14 працівників сайту й журналу «Forbes Украина» подали заяви про звільнення через спроби змінити редакційну політику видання. Шеф-редактор журналу «Forbes Украина» Борис Давиденко повідомив, що приводом до колективного звільнення стала низка дій нового керівництва насамперед щодо колективу сайту Forbes.ua, які журналісти розцінили як спроби запровадити цензуру.

 

Гендиректор «ВЕТЕК-Медіа» Юрій Ровенський вважає звільнення з Forbes провокацією журналістів для власного піару. Головний редактор видання Михайло Котов заявив, що конфлікт усередині колективу був закладений колишніми керівниками редакції. Адже ще влітку одразу після оголошення про зміну власника «Forbes Украина» залишили головний редактор Володимир Федорін та заступник головного редактора Forbes.ua Олександр Акименко. Дехто і з колег журналістів «Forbes Украина» вважають рішення про масове блискавичне звільнення емоційним, поспішним, хоча й поважають чітку громадянську позицію та здатність до вчинку.

 

Утім, співробітники видання впевнені, що правильно сприйняли прихід нового керівництва та власника й не шкодують про своє рішення. «Якби в редакції все йшло на краще, невже б ми звільнялися?» - зазначив шеф-редактор сайту Forbes.ua Олександр Рубан. На сьогодні жоден із тих журналістів та редакторів, хто оголосив про бажання піти, не передумав.

 

Однак на Forbes кадрова революція у UMH group не завершилася. Наступного тижня епіцентр подій перемістився в іще одне видання холдингу - «Корреспондент». 18 листопада вирішив залишити видання головний редактор Віталій Сич, який очолював журнал більше 10 років. Йому на зміну призначили екс-керівника редакції «Аргументи і факти в Україні» - Андрія Овчаренка.

 

Пан Сич поки що причин свого звільнення не називає, позитивно прокоментував призначення свого наступника й нібито навіть має пропозицію про нову роботу в компанії «Мультимедіа інвест груп» Ігоря Гужви. Гучних заяв з боку колективу журналу також немає. Однак сама ситуація у виданні нагадує події у Forbes: услід за керівництвом видання залишають інші журналісти, тільки без публічного розголосу й не так згуртовано. Про своє звільнення вже заявили Христина Бердинських та Анастасія Береза. За неофіційною інформацією, про наміри піти оголосять ще двоє журналістів. Редактор «Корреспондент.net» Юлія МакГаффі також нібито розглядає можливість припинення співпраці з сайтом.

 

Подібні масові звільнення, не зумовлені скороченнями або невиплатою заробітної платні за останні роки, спіткали тільки канал ТВі, де журналісти після зміни власника спершу відмовилися виходити в ефір, а далі «пішли в нікуди».

 

«Телекритика» звернулася до медіаекспертів із проханням оцінити ситуацію довкола видань UMH group, а також спрогнозувати можливий розвиток подій.

 

Відповідали Леонід Бершидський, Андрій Куликов, Вікторія Сюмар, Роман Кульчинський, Отар Довженко, Олексій Погорєлов, Лаврентій Малазонія.

 

 

Леонід Бершидський, медіаексперт, стартапер, колишній головний редактор сайту Forbes.ua:

 

- Що, на вашу думку, стоїть за останніми подіями в UMH group (звільнення у виданнях Forbes, «Корреспондент», заяви журналістів про спроби цензури)? Які мотиви нового власника? Що означатимуть ці події для медійного простору України і громадянського суспільства?

- За этими событиями стоит приход нового собственника, мотивация которого лежит вне медиабизнеса и, видимо, связана с выборами 2015 года, а также импорт некомпетентного и не обремененного честностью менеджмента из России. Для Украины всё это нехорошо: стираются с карты немногие СМИ, старавшиеся честно делать свою работу.

 

- Ваш прогноз розвитку ситуації в UMH group, зокрема у виданнях Forbes і «Корреспондент»?

- Forbes как контентный проект можно считать похороненным: собрать вторую такую команду в Киеве невозможно. Что касается «Корреспондента», это был журнал Виталия Сыча и сайт Юлии Макгаффи. Без них это ничейные журнал и сайт.

 

- Ваш прогноз щодо розвитку ситуації зі свободою слова в Україні до 2015 року - року президентських виборів?

- Свобода слова в оставшееся до президентских выборов время будет в соцсетях. Хорошо, что есть соцсети.

 

- Що б ви робили на місці журналістів цих видань і всього журналістського співтовариства після цих подій?

- На месте журналистов Forbes я делал бы ровно то же самое, что делают они. Я горжусь тем, что с ними работал. А на месте журналистов «Корра» я не хотел бы оказаться. Что касается журналистского сообщества, ему остается только ждать, пока пройдут выборы или объявятся инвесторы, готовые вкладываться в развитие честных, неподцензурных медиа.

 

 

Андрій Куликов, ведучий «Свободи слова» на ICTV:

 

- Що, на вашу думку, стоїть за останніми подіями в UMH group (звільнення у виданнях Forbes, «Корреспондент», заяви журналістів про спроби цензури)?

- У мене немає підстав не довіряти колегам, які роблять заяви про втручання в редакційну політику. Хоча щоб остаточно зрозуміти ситуацію, слід стежити за тим, що зараз публікуватимуть журнали Forbes і «Корреспондент». Але, якщо таке відчуття у самих журналістів, які працюють у згаданих виданнях, очевидно, для цього є підстави. Таке звільнення свідчить про нездорову ситуацію в галузі. Я маю на увазі всю галузь ЗМІ. Ми досить часто губимося перед тиском, який щодо нас вчиняють. Але у цьому разі, мені здається, колеги з UMH не розгубилися. Хоча сама ситуація свідчить про те, що нас можна тиснути, й тиснути успішно. Якщо вичерпано всі засоби спротиву, тоді лишається лише піти.

 

- Які мотиви нового власника?

- Мені, звісно, складно припускати. Нічого абсолютно несподіваного в цій події не має. Але що за нею стоїть, я не можу сказати.

 

- Що означатимуть ці події для медійного простору України і громадянського суспільства?

- Для того щоб оцінити наслідки для медійного простору, слід простежити за тим, як зміниться характер публікацій Forbes, «Корреспондент». А який вплив це справить на громадянське суспільство? Якщо цьому буде надано широкий розголос, це стане одним із чинників, що сприяють формуванню громадянського суспільства. А от для журналістів це свідчення того, що необхідна профспілкова та позапрофспілкова солідарність.

 

- Що може бути результатом цієї солідарності?

- Я думаю, така солідарність сприятиме тому, що журналісти профспілок та поза профспілками зможуть протистояти тиску, аж до страйку.

 

- Ваш прогноз щодо розвитку ситуації зі свободою слова в Україні до 2015 року - року президентських виборів?

- Буде дуже складно. Я думаю, що тиск на ЗМІ зростатиме - як з боку політичного класу, так і з боку власників. Також очевидно тиснутиме і вище керівництво, менеджери. Наскільки ми зможемо їм протистояти? Я думаю, окрім заяв та акцій солідарності, нам слід дбати про стандарти професії, і тут перекладати відповідальність ми не можемо ні на кого: ані на політиків, ані на власників, ані на керівництво. Це та ділянка, де кожен та кожна мають діяти самі за себе й нести відповідальність.

 

- Що б ви робили на місці журналістів цих видань і всього журналістського співтовариства після цих подій?

- Я не знаю всіх обставин, які спонукали співробітників Forbes, «Корреспондент» до звільнення, але я б дочекався, поки мене звільнять з ініціативи керівництва. Тому що заява - піти за власним бажанням - не дуже доказова. Доки остаточно не використано всіх можливостей - треба залишатися там, де ти є, й усіляко доводити, що тебе хочуть «піти» не за власним бажанням.

 

 

Вікторія Сюмар, журналіст та ведуча програми «Час. Підсумки» на 5-му каналі:

 

- Що, на вашу думку, стоїть за останніми подіями в UMH group (звільнення у виданнях Forbes, «Корреспондент», заяви журналістів про спроби цензури)?

- Це досить проста, очікувана ситуація. Нові власники UMH group, очевидно, не розглядали новопридбаний актив як медіабізнес, і вони навряд чи розуміють природу медіа. В них у першу чергу було бажання прибрати подразники. Природно, що політика нового власника в контексті можливих тем, пов'язаних із власниками (а це достатньо великий перелік тем), призвела до журналістського повстання. Тому що в першу чергу редакція Forbes намагалася працювати в ніші солідних, авторитетних видань. Адже в UMH є різні видання, які працюють на різну аудиторію, і в більшості з них таких подій не відбулось. Але оскільки Forbes і «Корреспондент» мали авторитет і найбільше дратували нових власників, то конфлікт був закладений від початку купівлі UMH group. Бо саме через купівлю активу нові власники бачили вирішення своєї проблеми.

 

- Які мотиви нового власника?

- Я думаю, мотивацій тут декілька. Звісно, з одного боку - це перша емоційна реакція прибрати подразники - розслідування, які виходили у виданнях і стосувалися влади та наближеного до неї бізнесу. А з іншого боку, природно, що владна група, так звана «сім'я», потребує своїх медіаресурсів. Однак саме вона виглядає найбільш безпорадною серед інших олігархічних груп. Тут виникає досить серйозна проблема: люди хочуть бути власниками медіа, але як управляти медіа - вони не знають. І сьогодні те, що відбувається з медіабізнесом цієї групи, - суцільна катастрофа. Оскільки жоден із їхніх ресурсів, попри серйозні інвестиції, не розвивається й не має ваги на медіаринку.

 

- Що означатимуть ці події для медійного простору України і громадянського суспільства?

- З одного боку, це доводить, що честь професії в Україні лишається, і це позитивна новина. Але, з іншого боку, простір, де можуть працювати незалежні фахові журналісти (працювати саме як журналісти), невпинно скорочується. І на сьогодні потреба №1 - це поява нових журналістських майданчиків. На кшталт суспільних мовників - радше за все, в інтернеті.

 

- Ваш прогноз розвитку ситуації в UMH group, зокрема у виданнях Forbs і «Корреспондент»?

- Я думаю, що видання втрачатимуть свої позиції і стануть більш «жовтими». Загалом Forbes - це журнал, який можна перетворити на видання, що має на меті тішити амбіції багатих людей. Він цілком зможе виконувати цю функцію, подаючи різноманітні рейтинги та картинки з життя багатих (не розслідування). Що буде з «Корреспондентом»? Віталій Сич був стрижнем і мозком цього видання, тому зараз не дуже багато оптимістичних очікувань. Я думаю, там також слід очікувати «пожовтіння».

 

- Ваш прогноз щодо розвитку ситуації зі свободою слова в Україні до 2015 року - року президентських виборів?

- Тиск триватиме. Подивимося, з якого боку заходитимуть в інтернет.

 

- Що б ви робили на місці журналістів цих видань і всього журналістського співтовариства після цих подій?

- Я думаю, що до останнього треба намагатися залишити за собою місце для роботи. Звісно, є межа компромісів. Не знаючи так глибоко ситуації всередині, не можу сказати, чи можливі були компроміси конкретно у «Forbes Украина». Однак мені дуже хочеться, щоб у країні залишались якісні ЗМІ, які мають свою позицію.

 

 

Олексій Погорєлов, генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси:

 

- Що, на вашу думку, стоїть за останніми подіями в UMH group (звільнення у виданнях Forbes, «Корреспондент», заяви журналістів про спроби цензури)?

- Про ситуацію у виданнях мені відомо з публічних заяв. Очевидно, що сторони не змогли домовитись і, очевидно, було якесь гостре питання, через яке й не змогли домовитися. Що це за питання: темники - не темники, цензурування - не цензурування - ми не знаємо, про це слід питати у першоджерела.

 

Я можу давати оцінку лише результатам. У результаті сторони не домовились і зайняли радикальні позиції, які завжди є найменш вигідними. Чому так? Не знаю. Думаю, життя покаже.

 

- Які мотиви нового власника? Що означатимуть ці події для медійного простору України і громадянського суспільства?

- Якщо під громадянським суспільством мати на увазі читачів, то я думаю, що для них це дуже велика втрата. Тому що кожне видання має свою лояльну аудиторію, сформовану роками клопіткої, важкої праці редакторів та колективу. По «Корреспонденту» більше, по Forbes - менше, але при цьому в них є певна аудиторія, як розраховувала отримати якісний контент. Оскільки велика кількість людей, яка відповідала за те, що видання є таким, як воно є, пішла, то для читачів це дуже погано. Тепер невідомо, які люди прийдуть на зміну, і, відповідно, незрозуміло, яким буде видання (маю на увазі редакторів та головних редакторів). Ось що втратили читачі.

 

Що вони отримали, ми зможемо сказати після того, як ми побачимо, як працюють новопризначені люди й куди вони ведуть видання. Це стане зрозуміло остаточно не менш ніж через півроку. Саме тоді можна буде простежити зміни в аудиторії.

 

А медіаспільнота набула досвідчених вільних людей, які зможуть обійняти посади, якщо їм хтось запропонує це. Зараз вакантних посад немає, але, думаю, пропозиції ці люди отримають. Тому що є видання, готові посилити свою команду.

 

Також слід сприймати ці події як певний сигнал. Що за ним стоїть? Що буде в інших медіа, які так само комусь належать? Якщо в цих медіа топ-менеджмент пішов на такі рішення, ніхто не заважає так само вчинити в інших.

 

А для менеджерів це непоганий урок того, що слід виходити на домовленості. Люди не стали амбітними раптом, вони завжди були такими, й попередній менеджмент якимось чином ними управляв, і управляв ефективно. Очевидно, що змінений менеджмент привніс нові моделі управління, які не були прийнятними для тих людей, що працювали в цьому колективі.

 

- Ваш прогноз щодо розвитку ситуації зі свободою слова в Україні до 2015 року - року президентських виборів?

- Це багатовекторна картина. Про які медіа йдеться? Якщо про державні та комунальні ЗМІ, то їхні власники не зацікавлені у змінах, а прагнуть консервувати те, що є (про що свідчить і неприйняття закону про роздержавлення). Комунальні або районні видання здебільшого єдині або найбільші за аудиторією в своєму районні. Вони мають свого хазяїна, який фінансує, укладає угоди з редакціями, він не зацікавлений у змінах. Висновок очевидний.

 

Якщо ми говоримо про Forbes і свободу слова, то тут оцінювати складніше. Адже невідомо, що стало причиною конфлікту. Свобода слова? А може, це взагалі не має стосунку до свободи слова, а просто внутрішні управлінські перестановки всередні редакції, на які не були згодні редактори? Тому казати про це зарано, адже немає очевидних причинно-наслідкових подій, як у випадку з комунальною пресою.

 

Також вважаю, що чиновники всіх рівнів намагатимуться не доводити конфлікти з пресою до скандалу. Тому що скандал із медіа, особливо щодо свободи слова, дуже невигідний владі напередодні виборів. Тому набагато легше буде домовлятися, ніж робити різкі рухи.

 

 

Лаврентій Малазонія, виконвчий директор НІС («Інтер»):

 

 - Що, на вашу думку, стоїть за останніми подіями в UMH group (звільнення у виданнях Forbes, «Корреспондент», заяви журналістів про спроби цензури)?

- Поедание.

 

- Які мотиви нового власника?

- Наверное,  политические и бизнесовые...Не уверен, что интересно в них разбираться. Хотя бы потому, что они могут  меняться в день по нескольку раз, причем вне всякой привязки к реалиям.

 

 - Ваш прогноз щодо розвитку ситуації зі свободою слова в Україні до 2015 року - року президентських виборів?

- Выпить чашку крепкого кофе, вылить гущу к себе и от себя, дать просохнуть и дать гадалке. Точно предскажет!)

 

 -  Що б ви робили на місці журналістів цих видань і всього журналістського співтовариства після цих подій?

- Не рефлексировать, пить кофе, желательно вместе, и не бегать к гадалкам:)

 

 

Роман Кульчинський, головний редактор TEXTY.org.ua:

 

- Що, на вашу думку, стоїть за останніми подіями в UMH group (звільнення у виданнях Forbes, «Корреспондент», заяви журналістів про спроби цензури)? Які мотиви нового власника? Що означатимуть ці події для медійного простору України і громадянського суспільства?

- Відчувається початок президентської кампанії.

 

Значення для суспільства й медійної спільноти дуже негативне, оскільки з хорошого видання «Forbes Украина» пішло багато людей, які його фактично робили. Це може мати погані наслідки - є підозра, що там може бути запроваджена цензура.

 

Щодо «Корреспондента»: новий власник, вочевидь, намагатиметься впливати на редакційну політику.

 

- Ваш прогноз розвитку ситуації в UMH group, зокрема у виданнях Forbes і «Корреспондент»?

- Однозначно видання втратять свої обличчя. Гадаю, частково впадуть тиражі друкованої версії «Корреспондента» та «Forbes Украина». Але, мені здається, власників це не особливо обходить, оскільки вони не розглядають ці видання яке бізнес.

 

Оскільки новий головред «Корреспондента» із такої таблоїдної газети, як «Аргументы и факты», йому не вдасться втримати рівень тижневика. Мій прогноз: у «Корреспонденте» буде інший підбір тем, він стане явно «жовтіший». Сам я не дуже любив це видання, але читачі купували його, адже там була якась претензія на інтелектуальність. Однак буде набагато гірше.

 

Під час виробництва усталеного медіапродукту, який уже знають і люблять, у редакції утворюється певний мікроклімат. Коли ця специфічна творча атмосфера порушується через втручання власників, через намагання когось звільнити і щось нав'язати, оцей шарм видання завжди пропадає. На українському ринку вже було декілька подібних прикладів. І я думаю, що введення туди нових людей не покращить якості видання. Нові співробітники не відстоюватимуть своїх творчих ідей і професійної етики. Відповідно, це відразу позначається на якості продукту, який вони виготовляють.

 

Аби врятувати ці видання, варто було би взяти на роботу людей, які пішли з УНІАНу, ТВі, «Газеты по-киевски». Багато кому з цих хороших журналістів довелося залишити професію.

 

- Ваш прогноз щодо розвитку ситуації зі свободою слова в Україні до 2015 року - року президентських виборів?

- Мій прогноз банальний: ситуація погіршиться. Багато що залежить від збільшення тиску та цензури на телебаченні, що має найбільшу аудиторію, і друковані ЗМІ у цьому з ними не зрівняються. В інтернеті свобода слова як була, так і буде.

 

- Що б ви робили на місці журналістів цих видань і всього журналістського співтовариства після цих подій?

- Дуже важко поставити себе на місце людей, які змушені йти в нікуди, бо ринку як такого немає. Я б не давав їм ніяких рекомендацій. Журналісти УНІАН, наприклад, боролися дуже довго, і це правильний шлях. Однак радити іншим редакціям повторювати його я не беруся. Журналістська спільнота в цій ситуації є заручником. Ринку як такого нема, нема куди йти на роботу.

 

На це все реагувати має суспільство, фінансуючи незалежні медіа, більше жертвуючи на проекти, що виробляються коштом громадян - «Громадське радіо», «Громадське телебачення» тощо. Тут мала би бути реакція бізнесменів, готових вкладати гроші в незалежні медіа як пожертву, не очікуючи прибутку.

 

Наприклад, в Америці на проблеми зі свободою слова суспільство реагує по-іншому. Після початку війни в Іраку майже всі медіа підтримували Адміністрацію президента. Однак американське суспільство і його представники не хотіли читати ці неправильні медіа. І було створено сайт про медіа ProPublica, заснований на 30-мільйонну пожертву банкіра, якого не влаштовували ЗМІ, що були в Америці на початку війни. Нині це видання продовжує свою роботу за моделлю краудфандінгу.

 

 

Отар Довженко, викладач Школи журналістики Українського католицького університету, оглядач «Телекритики»:

- На місці журналістів, яких поставили перед необхідністю замовчувати правду, писати неправду, не піднімати важливих для аудиторії тем або хвалити власника, я зробив би те саме - написав би заяву про звільнення за власним бажанням. Це абсолютно правильний крок за цих обставин. Сподіваюся, що ці люди - професійні і принципові - знайдуть собі нормальну роботу на той період, поки в Україні немає пристойної альтернативи виданням УМХ.

 

Не буду оригінальним: думаю, люди, які купили UMH, - назвімо їх умовно Курченком, хоча не думаю, що цей пан діє від власного імені й платить власними грішми, - зробили це для того, щоб узяти під контроль або знешкодити ресурс, який становив потенційну загрозу для влади на наступних виборах. Ці люди не мають нічого спільного з медіабізнесом і навряд чи можуть оцінити якість та унікальну суспільну функцію видань, які потрапили до їхніх рук і тепер втрачають команду. Треба віддати владі належне - зроблено це було порівняно цивілізовано. Та загалом усе це вписується в загальну тенденцію, яку ми спостерігаємо вже не перший рік: чинна влада поступово то ринковими, то силовими, то агентурно-дискримінаційними методами бере медіапростір під контроль і витискає на маргінес тих, кого контролювати не вдається.

 

Для мене вже давно «все ясно» з чинною владою та її друзями-олігархами. Мене набагато більше засмучує реакція активної частини громадянського суспільства. Чимало людей, чия думка для мене важлива, відреагувала на вчинок журналістів і редакторів агресивно й цинічно. «Щось деякі наші журнолізди плутають рамси та забувають, за що і хто їм платить бабло», - написала у себе в фейсбуку Тетяна Монтян. Для мене це свідчення того, що сама ідея чесної й відповідальної журналістики, протистояння цензурі й тиску, здорових принципів професійної етики в Україні похована - людям, які діють за такими принципами, багато хто просто не вірить.

 

Думаю, що Forbes, «Корреспондент» та інші видання УМХ не перетворяться на рупор влади (це було б занадто, адже їх усе-таки читає розумна публіка), можливо, навіть час від часу публікуватимуть щось позірно «викривальне» та «незручне» на зразок розслідування про годинник Чечетова. Але Курченка, Арбузова і всіх, на кого вкажуть представники нових власників, не чіпатимуть або робитимуть це контрольовано й беззубо.

 

Це печально, але це не трагедія, адже й без того за час урядування чинної влади було опубліковано таку кількість компромату, якої в демократичній державі вистачило б для мільйона відставок і судових процесів. Якби це могло на щось уплинути - вплинуло б. Жодні викривальні публікації вже не можуть знизити рейтинг чинної влади, бо він тримається на людях, які мають доступ до інформації про зловживання Партії регіонів, але просто не зважають на неї.

 

Навряд чи зміна команди істотно вплине на ринкове позиціонування та популярність цих видань, адже вони мають свою аудиторію, лише частина якої буде поінформована про цензурний скандал і звільнення. Можливо, хтось перестане читати Forbes і «Корреспондент», хтось читатиме його прискіпливіше й менше довірятиме, але кілька мільйонів, вкладені в рекламу, компенсують ці втрати. Інша справа, що монополізація ніколи не приводила до чогось хорошого, й люди, які намагаються знов, як у першій половині 2000-х, монополізувати вплив на ЗМІ, мали би про це пам'ятати.

 

Що скоріше медіапростір стане контрольованим і одноманітним, а альтернативна інформація дефіцитною, то ефективнішими будуть майбутні осередки незалежної журналістики (в першу чергу в інтернеті) і сильнішим попит на їхній продукт. Чи станеться це ще до виборів 2015 року, чи для цього потрібно потерпіти ще 5 років Януковича - не знаю, але надмірного оптимізму в мене щодо цього немає. 

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі наших відвідувачів:
Рідерз // 21.11.2013 13:02
котиться "Український тиждень", скотилися давно "Обозреватель", "Головред", зникли "Новинар", "Грани". У нас чесно працювати журналістом - це сидіти на електричному стільці. Лише за Ющенка було більш-менш, але ж хто цінував?
журналист // 20.11.2013 17:13
может аналогия и покажется странной и отдаленной, но картина как-то невольно напоминает развал и "прижизненные похороны" некогда добротных "плюсов". и соглашусь со мнением, что собрать заново сильную команду приличного медиа и реанимировать его в прежнем или лучшем виде со временем становится нереальным. как "плюсы" пять лет катятся по позорной наклонной, так и эти издания мы можем просто утратить как достойные и чего-то стоящие.
ATA // 20.11.2013 15:39
Насправді дуже сумна ситуація. Бо насувається найгірший вплив на свідомість суспільства у сенсі примітивізації.
федір // 20.11.2013 12:25
деякі "медіяексперти" навіть слово "Forbes" не можуть правильно написати...
    +Додати
    * тільки для зареєстрованих користувачів
     введіть код:


    Всі коментарі
    Читайте також:
    НОВЕ НА «ТЕЛЕКРИТИЦІ»
    17:10 28.07.2016
    Алексей Бондаренко для «Телекритики»