Політична апатія – 2009

Катерина М'ясникова , для «Телекритики» 27-04-2009

В Україні знову оголошено вибори. І знову на цю радісну новину населення ніяк не відреагувало: в нас це майже щорічна подія, було б із чого дивуватися. Медіаспільнота не менш мляво перекинулася думками з приводу того, що вибори йдуть - можна буде, мабуть, грошей підзаробити.

А в мене є відчуття якоїсь катастрофи. І річ зовсім не в тім, кого виберуть. І навіть не в тім, який політичний курс обере країна. Обране нами «вільне падіння» давно вже перетворилося на глибоке піке, і це вже нікого не дивує. В мене виникає інше питання - хто ж вибиратиме?

В нашому бізнесі прийнято постійно вивчати аудиторію. І якщо дослідити аудиторію політичних шоу, виникне певна тривога. Постійна аудиторія різноманітних політичних ток-шоу, які йдуть в ефірі вітчизняних телеканалів, - це люди віком 50+. Це люди, які ще за часів Радянського Союзу та за останні буремні роки незалежності звикли бути в курсі політичних подій. Прийнято думати, що ця аудиторія є більш політично освіченою, однак насправді її більш детальне дослідження, яке проводять редакції політичних шоу, свідчить, що велика частка таких глядачів сприймають ці шоу некритично, не аналізують отриманої інформації. Їм властиві радше емоційні реакції, і з огляду на традицію «бути в курсі політики партії» вони дивляться політичні шоу по інерції.

Некритичність їхнього сприйняття інформації - це, в принципі, нормально, бо за нинішньої політичної ситуації навряд чи хтось узагалі ладен дати якусь об'єктивну оцінку й адекватно відстежити зміни політичної думки. Коли позиція людей, що перебувають при владі, змінюється тричі на день, коли заяви, протести, мітинги йдуть майже безперервно, складно виділити «принципову позицію» кожного конкретного політика.

Соціально активна аудиторія 25-45 років становить дуже невелику частину глядачів політичних шоу. Це свідчить, що молодь, люди середнього віку політикою в принципі не цікавляться. Виходить, що наша політика - вже сьогодні настільки неліквідний товар, що всі політичні шоу, які йдуть на трьох великих телеканалах, усі ці «Свободи» та їхні аналоги, не здатні зачепити увагу людей, що виховують дітей, заробляють гроші, будують країну. І провина наших колег у цьому лише часткова. Звісно, клонування одного формату й перетворення деякими центральними каналами ток-шоу на піар-майданчик зробило свою справу. Але це не все. Невже хоча б частина українців почали виліковуватися від політичної лихоманки й перестали обговорювати за вечерею, хто і що знов утнув із нашого політикуму? Сповідаюся, але маю сумніви.

З одного боку, значний стрес, яким стала криза, змусив людей відгородитися від джерел додаткових негативних емоцій, що ллються на них у великій кількості у вигляді інформприводів, меседжів, акцій та іншого політичного трешу. Люди, безумовно, прагнуть позитиву. Підтвердження того - абсолютно геніальний крок телеканалу СТБ, який зробив шоу «Україна має талант!» і повернув у п'ятницю ввечері до екранів телевізорів аудиторію віком 14-49, отримавши високу частку саме в цьому сегменті. Тож виходить, що активна аудиторія прагне радості й, можливо, трохи дурнуватих, але веселощів. Усі скажуть, що це відома істина, що Голлівуд розквітнув саме в часи великої депресії. Погоджуюсь, але чому це зрозуміли лише на СТБ?

Але чи оздоровлення це? Як на мене, подібна реакція більше схожа на маніакально-депресивний психоз, для якого характерні різкі зміни ейфорії й апатії. От і українці віком 20-45 років після довгого й нестримного захоплення українською політикою впали в політичну апатію, коли не цікавить навіть те, що, в принципі, має цікавити. Зі мною це теж відбулося. В один прекрасний момент я зрозуміла, що не фізично нездатна перечитувати аналізи поточної політичної ситуації або повідомлення про політичні події навіть у виконані дуже шанованих мною авторів. Така апатія дуже небезпечна, адже вона позбавляє людей можливості в потрібний час робити свідомий, критичний вибір. Громадянам, що хворіють на політичну апатію, все одно, кого обирати, адже вони не бачать різниці між пропозиціями, не бачать вибору. Тож хто ж вибиратиме?..

Катерина М'ясникова, виконавчий директор Незалежної асоціації телерадіомовників

Версія для друку * Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.