Зірки без якості, якість без зірковості

Якщо корупція є рушійною силою української економіки, а відповідно – і суспільства, то корпоративність у найвужчому і найнеприємнішому значенні цього слова є визначальною і непорушною складовою вітчизняного телебачення. От вам смажений факт, будь ласка: «українська» «Фабрика зірок», Новий канал.

 

Не в моїх правилах критикувати проект, який встиг лише заявити про себе. Та про окремі прорахунки, які одразу вилізли назовні й опустили його до звичайної програми одного популярного каналу, хоча із самого початку нас усіх налаштували на те, що буде проект національного масштабу, – розкажу. Почнемо з назви: «Фабрика зірок» – українською в проекті лише слово «зірка» та Роман Віктюк. Я не ідіот і добре пам’ятаю, що Україна двомовна країна. Двомовна, панове, а не російськомовна. Тому природно виглядало, коли б один ведучий, бодай для годиться, розмовляв українською. Певен, це не відлякало би росіян і російськомовних українців і не дуже страшно вплинуло би на бажані рейтинги, можливо навіть трошки додало.

 

Про ведучих взагалі слід сказати окремо, вони виявилися втиснутими в чужий для них формат, тому виглядали неорганічно і надто збуджено. Вже одразу можна констатувати той факт, що ведучих подібного формату – Могилевську та Кузьму – їм не перевершити, бо ті, як то кажуть, потрапили в свою «тарілку». Звичайно, найцікавіше нас чекає далі. Особливо інтригує, як вчитиме «естрадному» вокалу оперна діва і як іще та яким місцем проявлять і покажуть себе засвічені та пересвічені з усіх сторін зірки шоу-бізнесу, адже ними вже доволі переситились у «Танцях з зірками».

 

Однозначно – проект цікавий. І я дуже хочу, щоби він відбувся, став популярним і, найголовніше, допоміг юним талантам зрозуміти, що кривляння перед камерою – це ще не все шоу.

 

Загалом, складається приємне враження, що телебачення поволі провітрює ефіри від поганого повітря, що залишилося від перегонів народних обранців. Почали з’являтися нові програми, і це похвально й позитивно. Але ці програми засвідчили також і брак ідей, і лінь творчої думки – як інакше пояснити появу програм-двійників: старшенької «Критичної точки» на телеканалі «Україна» та молодшенької сестри «За вікнами» на каналі СТБ? Обидва проекти класні, професійні, соціальні. Там і там журналісти демонструють вищий пілотаж розслідувань, викриттів і розвінчувань, але фактично роблять одне й те саме. З’являється інтрига – хто кого, або нехай виживе найсильніший. А ще ж ось-ось до змагання долучиться українська версія програми «Максимум» на ICTV. Що ж, конкуренція – запорука якості.

 

До речі, «Знак якості» – нещодавня прем’єра «Інтера» з ведучим Костянтином Грубичем. Цей проект слід вважати соціальним, хоча він усе більше збивається на розважалку. «Знак якості» – приклад того, як формат підходить ведучому. Костя Грубич – людина порядна і моральна, відповідно, йому хочеться довіряти, тим паче, що творці проекту стверджують: за все сказане і показане відповідають головою. От лише одне мені видається дивним – що всі продукти в нас корисні та поживні, а всі виробники неухильно дбають про покупця та якість. Допоки у програмі «Знак якості» не стануть чітко, по іменах називати тих виробників, чия продукція не витримує тестів якості, вона сприйматиметься як банальна реклама і лабораторія підрахунку кількості калорій та кулінарних рецептів.

 

А насправді, як воно все дивно переплелось у нашому житті – «Фабрика зірок» і «Знак якості». Те й інше існує, але незалежно одне від одного – зірки без якості, якість без зірковості.