«Шустер live»: піар в одні ворота
Борис Бахтєєв для «Телекритики»
08.04.2014 15:06
Добкін запрограмовано програвав Тимошенко. А от Ольгу Богомолець, присутність якої могла би зламати заплановану гру в одні ворота, не допустили до дебатів кандидатів у президенти. От і вийшов улюблений (і найбільш виграшний для неї) формат Юлії Тимошенко – Вона проти колишньої влади

Великі президентські перегони на телебаченні розпочалися. Минулої п'ятниці, 4 квітня, друга половина ефіру «Шустер live» (Перший національний) являла словесний двобій двох кандидатів у президенти - Юлії Тимошенко та Михайла Добкіна. Темою розмови була корупція.

 

За словами Савіка Шустера, запрошено до розмови було ще й Сергія Тігіпка та Петра Порошенка. Ведучий час від часу висловлював сподівання, що вони ще підійдуть. Так і не підійшли. Натомість у першій половині ефіру брала участь іще одна зареєстрована кандидатка на посаду президента - Ольга Богомолець. Здавалося б, було б цілком логічним, якби вона залишилася у студії й на другу половину ефіру. Але ні: під кінець програми Шустер повідомив, що пані Ольга буде серед запрошених на «президентсько-дебатний» ефір наступної п'ятниці. А цього разу - дзуськи.

 

Не було куди подітися від висновку: Савік Шустер поділяє кандидатів на посаду президента «за ранжиром», і дебатувати з Тимошенко та Добкіним Богомолець не личить. Хоча сьогодні ніхто не може гарантувати, що вибори не піднесуть сюрпризу. Адже традиційна інтрига виборів: захід та центр проти сходу та півдня - цього разу цілком може не спрацювати. А яким було одне з основних гасел євромайдану? Перезавантаження влади! Ані Петро Порошенко, ані, тим паче, Юлія Тимошенко, ані, ще більше тим паче, Михайло Добкін та Сергій Тігіпко з перезавантаженням не дуже асоціюються. Тож прагнення Шустера виділити «важковаговиків» із-поміж загальної маси ніяк не назвеш виправданим та обґрунтованим.

 

Що далі тривав ефір, то сильнішою ставала ще й інша підозра: присутність Богомолець могла би зламати заплановану гру в одні ворота. Запланований бенефіс. Хоч би з яких причин не з'явилися Порошенко й Тігіпко, а вийшов улюблений (і найбільш виграшний для неї) формат Юлії Тимошенко - Вона проти колишньої влади. Адже саме Добкін є офіційним кандидатом від Партії регіонів, тож саме він є таким собі «спадкоємцем Януковича», саме він уособлює всі гріхи нещодавніх хазяїв України.

 

Ще одна дивна обставина: серед експертів у студії був голова Люстраційного комітету при Кабміні Єгор Соболєв, але не було глави Антикорупційного комітету Тетяни Чорновол. І Шустер про неї не згадував - мовляв, він запросив її, а вона не змогла: ні, не було такого. Експерти у студії Савіка Шустера - то взагалі дивне явище. Для чого, взагалі-то, існують експерти? Щоб висловлювати свої кваліфіковані думки? А от і ні: Шустер вимагав від них, щоб вони лише ставили запитання до політиків. Зрештою, милостиво дозволив коротенькі коментарі - але неодмінно коротенькі. Мимоволі закрадалося припущення: невже ведучий боявся, що на тлі думок експертів обидва віп-гості виглядатимуть, м'яко кажучи, непереконливо?

 

Перед виступами кандидатів у президенти Шустер показав ролик, знятий у Міністерстві доходів та зборів - жахливі, неймовірні для європейської країни кадри султанських розкошів «для обраних» та синхрони про конвеєр для хабарів, у буквальному розумінні конвеєр.

 

Таким чином, ще до початку дебатів було створено диспозицію: Тимошенко наступає, Добкін обороняється. Перше слово Шустер запропонував... так, Юлії Тимошенко. Кому за сценарієм віддано головну роль у цій виставі, сумнівів більше не залишалося - ані найменших. Що ж до Тимошенко, то вона, виголосивши блискучий монолог, поставила Добкінові запитання - таким чином, він вступив у розмову не як рівноправний опонент, а як допитуваний.

 

Іще один цікавий момент. Одну з найперших реплік Добкіна Шустер перервав уточнювальним запитанням. Той відповів. Уже ближче до кінця ефіру така сама ситуація вийшла з Тимошенко. Ведучий кілька разів повторював: «У меня к вам один вопрос». Тимошенко, не звертаючи на це жодної уваги, продовжувала монолог. Шустер не надто й наполягав.

 

Ще одна ситуація. Тимошенко, осідлавши свого улюбленого коня, звела поняття корупції та боротьби з нею до кількох «ворожих» персоналій. З числа «попередників», зрозуміло ж. Мовляв, от вам список корупціонерів, здолаємо їх - здолаємо тим самим і корупцію як явище. Добкін спробував був перевести мову на більш загальний - у даному разі не так загальний, як абстрактний - рівень. Шустер його зупинив: «Мы пока что говорим о том, кто виноват». Епізоди, коли ведучий надто вже очевидно прямував за логікою Тимошенко, траплялися неодноразово, але цей був надто вже незграбним.

 

Кілька разів, тільки-но лідерка «Батьківщини» вимовляла якусь тезу, Шустер тут само ставив її на голосування. Якщо не помиляюся, з тезами Добкіна такого не траплялося жодного разу.

 

Загалом же, Тимошенко вибудувала свій виступ за принципом «від конкретного до загального», Добкін - «від загального до конкретного». Тобто, розпочала Тимошенко з персональних звинувачень на адресу тих самих «попередників», Добкін натомість стверджував, що треба міняти не людей, а систему. Ближче до кінця ефіру вже Добкін заговорив про те, як боротися з конкретними корупціонерами, а Тимошенко - як унеможливити корупцію як явище.

 

Лідерка «Батьківщини» ближче до кінця запропонувала декілька заходів із боротьби з корупцією як явищем. Не стану аналізувати, до якої міри вони є здійсненними, а до якої - утопічними; хотілося б лише зазначити: основну увагу вона приділила не корупції як явищу, а звинуваченням на адресу опонента та його політичної сили. Звинуваченням, до такої ж міри справедливим, до якої й загальним. Опонента свого вона звинуватила в тому, що його слова - то «класичний випадок уходу від відповідальності, маніпуляції свідомістю» й повела про те, що через корупцію «не лікувалися онкохворі діти, виплачувалися мізерні пенсії». Сказати, що без Тимошенко про це ніхто не знав?.. Вела мову Тимошенко й про Небесну сотню, й про Голду Меїр, і про вбивство ізраїльських спортсменів на Олімпіаді 1972 року та покарання терористів, про необхідність докласти всі зусилля до покарання тих, хто вбивав майданівців. Чимало часу й емоцій витратила вона на засудження олігархів та олігархічної системи. Усе це було слушно, але надто вже загально - й надто вже віддалено стосувалося корупції. Шустер не поспішав повернути розмову до теми.

 

Не забула Тимошенко вкусити Віктора Ющенка, причому вкусити нижче пояса: «Янукович зробив те, що не вдалося Ющенку. Ющенко обіцяв єдине вікно для бізнесу, спрощення реєстрації. Янукович зробив... єдине вікно для збирання коштів». Одне слово, Янукович був іще той корупціонер, а винуватець - однаково Ющенко.

 

«У мене є програма» та «Не вірте ніяким програмам» - інтервал між цими двома реченнями становив кілька секунд.

 

Варто віддати належне: на тлі Добкіна Тимошенко виглядала переконливішою. Набагато переконливішою. Аж до того, що зі слів кандидата від ПР майже не виходило вибрати щось для коментування та аналізування: все було в найкращому стилі публічних виступів Януковича - буцімто правильні речі, але настільки вже загальні, що неможливо було уявити, яким боком їх притулити до реальності. Просто набір загальників, трюїзмів та банальностей.

 

Кандидат від регіоналів виступив палким борцем за об'єднання країни. Боротьба з корупцією роз'єднує її? - залишалося сприймати його велемудрі слова лише так. Закликав він до свободи бізнесу як умови подолання корупції, узагалі до свободи. «А де ж ти був раніше?» - так і хотілося спитати. Так уже переконливо агітував Добкін за передання владних повноважень на місця! Ніби за президентства Януковича саме так і відбувалося, ніби не було вибудовано наджорсткої владної вертикалі. Якось невиразно засудивши корупцію попередньої влади (і знову: а де ж ти був раніше?), він так жодного разу, навіть легенько, й не покритикував політику своєї партії та очолюваної нею влади. Виходило, що влада «політика партії» була правильною, а захмарна корупція взялася якось сама по собі невідомо звідки. Зрештою, свобода у виконанні Добкіна звелася до того, що бізнес узагалі не треба контролювати: у бізнесі працюють фахівці, й вони самі дадуть собі раду. Одне слово, вдаримо анархією по корупції. Що ж уразило найбільше, то це кілька разів повторена Добкіним фраза: «Полная децентрализация власти». Повна - це як? Ані Шустер, ані Тимошенко не спитали. Дуже вже легко дискутувати з таким опонентом, вам не здається?

 

Довго вів мову регіонал про економіку, про взаємодію з Росією, про те, що нинішня влада заморозила прожитковий мінімум, заморозила пенсії. А за Януковича ну так уже вони зростали - тільки встигай стежити?

 

І, нарешті, ніби згадавши про тему розмови: «Никогда проблему коррупции не решить, никогда». Говорили-балакали... Втім, винесення такого вироку зовсім не завадило Добкіну й надалі підтримувати розмову про те, як подолати корупцію! От, а посадовців, за Добкіним, міняти на нових не можна. Бо немає в Україні кваліфікованих кадрів, от немає - хоч ти тут лусни. Ну, хоч бери й тост виголошуй: «Щоб усім нам так само щастило на опонентів, як Юлії Тимошенко!»

 

Лідерка «Батьківщини» була предметнішою, от тільки... тільки її монологи дуже вже нагадували розмови на кухні між людьми, від яких нічого не залежить. Розмови обурених рядових громадян: «Ті самі люди прийшли, купили нових чиновників». І коли від неї ж повсякчас лунало: «Ми робимо, ми запланували, ми підготували, ми вживаємо заходів», «Наш "Дорожний контроль"... цю команду нашу», - виникало відчуття, дуже вже схоже на когнітивний дисонанс. Пообіцяла Тимошенко, що її пропозиції «просто змінять країну за лічені місяці». Одне «покращення вашого життя вже сьогодні» ми, здається, вже проходили...

 

Дуже часто, навіть надмірно часто, вживала Тимошенко вислів «громадянське суспільство». І - що було, те було - вживала здебільшого недоречно. Аж поки пролунала фраза, гідна бути внесеною до цитатників: «Єгор Соболєв і інше громадянське суспільство». Не сказати, що це відкриття було приємним: виявляється, Юлія Тимошенко не розуміє змісту поняття «громадянське суспільство» й не відрізняє його від поняття «громадські організації».

 

Прикметна деталь: ведучи мову про корупцію, про те, як подолати хабарництво, жоден із двох кандидатів у президенти так жодного разу й не вимовив фрази «вимагання хабара». А це ж - окремий склад злочину: «Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара із погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів». Іншими словами, коли студент не знає предмета й дає хабара, щоб отримати високу оцінку, - це одне; коли студент знає предмет на відмінно, але однаково дає хабара, бо інакше високої оцінки йому не поставлять, - це зовсім інше. Був серед експертів студент медичного університету, його розпитували, чи практикуються в його виші хабарі. Але простенької речі так і не спитали: чи змушені давати хабарі сумлінні студенти? А без цього вся розмова про корупцію перетворилася на дозвільно-розважальну.

 

Що залишилося в підсумку? Стійке враження: методи передвиборчої боротьби - принаймні, поки що - змін не зазнали. Юлія Тимошенко пропонувала дуже слушну річ: заборонити білборди, заборонити інші коштовні види виборчої агітації - дебати й самі лише дебати. Їй хотілося аплодувати. От тільки чи багато користі в ТАКИХ дебатах? Коли вони перетворюються не лише на читання монологів, а на піар - причому піар із заздалегідь визначеним переможцем?

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі наших відвідувачів:

    +Додати
    * тільки для зареєстрованих користувачів
     введіть код:


    НОВЕ НА «ТЕЛЕКРИТИЦІ»
    15:00 22.07.2016
    Елена Синицына для «Телекритики»