Коли влада не говорить зі ЗМІ: аналіз тенденцій української журналістики в день пам’яті Георгія Гонгадзе (ІНФОГРАФІКА)
16.09.2014 17:44
Розслідування справи про вбивство Георгія Гонгадзе, як і розслідування всіх злочинів проти журналістів, — першочергове завдання влади, якщо вона прагне сприяти розвиткові свободи слова в Україні. Про це йщлося на прес-конференції руху «Стоп цензурі!» «Нова влада і свобода слова», приуроченої до 14-ї річниці загибелі Георгія Гонгадзе

На думку учасників зустрічі, журналістки «Громадського телебачення» Наталі Гуменюк, виконавчого директора ІМІ Оксани Романюк, оглядача «Телекритики» Світлани Остапи, медіаюриста НСЖУ Тетяни Котюжинської та журналіста Spilno.TV Максима Прасолова, це не єдине завдання, яке стоїть перед нинішньою владою.

 

«Всі ці 14 років справа Гонгадзе мала величезне значення для України: вона вплинула на положення Кучми, це був лакмусовий папірець правління Ющенка і Януковича, перед якими стояло питання розслідування цього злочину. Фактично справа Гонгадзе перетворилася на тест на демократичність, відкритість, і цей тест має пройти й нова влада, зокрема Президент держави Петро Порошенко», - зауважила виконавчий директор ІМІ Оксана Романюк.

 

Учасники конференції також виявили бажання окреслити актуальні виклики, які стоять сьогодні перед українською владою в питаннях свободи слова. Перше - це розслідування справи Гонгадзе, друге - розслідування нападів на всіх журналістів, які постраждали не тільки протягом останнього року, а й до того. Згідно з моніторингом ІМІ, останній рік став найгіршим для української журналістики за всі 23 роки незалежності. Із початку 2014 року в Україні у зв'язку з професійною діяльністю було вбито сімох журналістів. Більше 70 працівників преси побувало в заручниках у сепаратистів на території України, 265 журналістів було поранено.

 

«На жаль, незважаючи на російську агресію по відношенню до України, основними нападниками на журналістів залишилися вітчизняні правоохоронні структури. Причому з початку цього року, за даними ГПУ, лише 4 справи за 171-ю статтею Кримінального кодексу України (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів) дійшли до суду», - наголосила Оксана Романюк.

 

За її словами, причина цього - відсутність системного діалогу з владою. «В Україні немає жодних платформ, в рамках яких ми змогли б зустрічатися та публічно порушувати ці питання. Ми досі не почули позиції новообраного президента стосовно свободи слова, розслідувань нападів на журналістів та суспільного телебачення. Тому я хочу звернутися до Петра Порошенка, генпрокурора Віталія Яреми, міністра МВС Арсена Авакова і закликати їх почати системний діалог із журналістською спільнотою, почати активно працювати не тільки над розслідуваннями, а й над медіареформами, які б захищали права громадян України на інформацію», - заявила пані Романюк.

 

Медіаюрист НСЖУ Тетяна Котюжинська нагадала, що за роки незалежності в Україні загинули більше 60 журналістів - хтось за нез'ясованих обставинах із підозрою на помсту за професійну діяльність, когось точно вбили за неї. «В минулому році в цей же день проводилася акція під гаслом «Безкарність вбиває». Наразі ми можемо констатувати, що з того часу нічого не змінилося, крім, безумовно, погіршення ситуації. Під час подій на Майдані, під час мирних протестів правоохоронні органи, для яких раніше проводилися безліч заходів, на яких пояснювалися права та свободи журналістів, міжнародні норми і їхня відповідальність, відверто їх ігнорували. Ми бачили, як стріляли, цілячись в око, фотографам та операторам. Бачили, як, чудово розуміючи, що перед ними журналіст, правоохоронці били людину. Бачили судові процеси, де судді говорили про те, що невідомо, чи є ця людина журналістом чи активістом, оскільки при обшуку в неї не було знайдено журналістського посвідчення. Всі ці факти ми бачили, і ми не помічаємо прогресу в системному підході, щоб змінювалися ці підходи  в правоохоронних органах і судах», - повідомила пані Котюжинська.

 

Про невтішну тенденцію незахищеності працівників ЗМІ говорив і журналіст Spilno.TV Максим Прасолов, який разом із колегами зазнав нападу під час зйомки прибирання ялинки на Майдані Незалежності. «Ці дії відбувалися за повного потурання представників правоохоронних органів, що зафіксовано декількома телекамерами. При цьому за місяць було проведено громадське розслідування, всі дані були передані в Генеральну прокуратуру. Проведені експертизи та встановлені особи тих, хто скоював злочин, проте справа так і не зрушила з мертвої точки. Сліди замовників злочину ведуть безпосередньо в депутатський корпус, але міліція при цьому не робить, за великим рахунком, нічого, можливо, тому що сама замішана в цьому», - припускає Максим Прасолов.

 

Журналіст переконаний: збільшення кількості нападів на представників преси за останній час - маркер відсутності діалогу влади та медіа. «Ані силові структури, ані влада не потребують того, щоби в Україні існували вільні ЗМІ. Проблема в їхньому розумінні того, що таке четверта влада і яку роль у суспільстві виконує журналіст», - наголосив пан Прасолов.

 

На думку оглядача «Телекритики» Світлани Остапи, в день пам'яті Георгія Гонгадзе журналісти повинні говорити не лише про порушення прав колег, а й про те, навіщо суспільству взагалі потрібна незалежна від державного тиску журналістика.

 

На думку оглядача «Телекритики» Світлани Остапи, журналісти повинні говорити, навіщо суспільству взагалі потрібна незалежна від державного тиску журналістика

 

«А потрібна вона для того, щоб у громадян було повне та неупереджене інформування про те, що відбувається в політичній системі держави. Оскільки, згідно з моніторингами "Телекритики", які ми проводимо за сприяння "Інтерньюс-Україна" та Ради Європи, навіть зараз, після Революції гідності, влада продовжує використовувати ЗМІ в своїх інтересах. Кращим механізмом для викоренення цієї тенденції є впровадження суспільного мовлення», - вважає пані Остапа.

 

Згідно з результатами опитувань «Телекритики», а також соціологічних досліджень, більшість громадян України виступають за його створення. Також суттєво збільшилася кількість людей, які готові за нього платити. «Це нормальна тенденція для демократичних країн, де немає ані державного телебачення, ані преси. Влада декларує проведення кардинальних реформ і проявила свою політичну волю, ухваливши "Закон Про суспільне мовлення" 17 квітня. Але така сама суспільна воля потрібна, аби суспільне мовлення було справді створено. Згідно з законом, воно має виникнути на базі державних мовників. Але наші політики продовжують затято триматися за державні місцеві регіональні та комунальні ЗМІ. Чи не тому, що для них це інструмент впливу та піару?» - наголосила Світлана Остапа. На думку журналістки, для впровадження європейських цінностей українська влада передусім має відмовитися від використання медіа у власних цілях та сприяти їх реформуванню.

 

На думку Тетяни Котюжинської, питання суспільного мовлення не обмежується прийняттям одного закону. «Цей закон має бути реалізовано в такий спосіб, щоби він слугував суспільству, а не владі. Місцеві регіональні ЗМІ повинні бути реформовані, їм необхідно зазнати перетворень, Але владі дуже зручно мати підручне ЗМІ, яке б фінансувалося з місцевого, державного бюджету», - наголосила вона.

 

Невтішну тенденцію стагнації регіональних медіа озвучила і представниця руху «Стоп цензурі!», журналістка «Громадського телебачення» Наталя Гуменюк, яка неодноразово висвітлювала події із зони АТО.

 

«Подорожуючи сходом України, ми помітили високий рівень недовіри місцевих жителів та військових до медіа, які, на їхню думку, досі замовчують об'єктивну інформацію про стан речей у захоплених регіонах і служать владі та своїм власникам. Це, попри всі намагання ЗМІ підтримати українську армію, є індикатором того, наскільки саме нам потрібне суспільне мовлення, яке би представляло всіх, незалежно від влади та олігархів. Навіть мешканці сходу, які підтримують позицію України в конфлікті з Росією, визнають, що їм не вистачає інформації, яка б давала повну картину всього, що відбувається на різних рівнях влади. Адже місцеві медіа не показують усієї правди», - розповіла журналістка.

 

При цьому Наталя Гуменюк зазначила, що провина за це лежить і на державних органах, особливо силових структур, які часто надають неперевірену інформацію. «Це ненормально - коли наші колеги, які їздили висвітлювати події на сході, спростовують дані від органів державної влади. Можу сказати, що суттєве перебільшення або непідтвердження інформації з боку представників Міністерства оборони та інших офіційних структур також суттєво підриває їхній авторитет в очах іноземних журналістів, які не можуть довіряти тим, кому, в принципі, повинні», - заявила пані Гуменюк.

 

Вона наголосила, що забезпечення українців правдивою інформацією є не лише питанням свободи слова. «Це питання безпеки та життя людей. Більшість людей у регіонах інколи не уявляють, що саме відбувається в їхньому місті, куди їм їхати, аби не потрапити під обстріл. Це питання місцевих та комунальних медіа, які не виконують своїх функцій і навіть не намагаються зрушити з мертвої точки», - повідомила журналістка «Громадського ТБ».

 

 

 

 

 

 

 

«Телекритика»

Інфографіка - ІМІ

Фото - Максим Лісовий

 

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі наших відвідувачів:

    +Додати
    * тільки для зареєстрованих користувачів
     введіть код:


    Посилання за темою:
    НОВЕ НА «ТЕЛЕКРИТИЦІ»
    17:10 28.07.2016
    Алексей Бондаренко для «Телекритики»